Виголити, -ся. Cм. виголювати, -ся.
Випускати, -каю, -єш, сов. в. випустити, -щу, -стиш, гл.
1) Выпускать, выпустить, отпускать, отпустить. Суд не заклика, та й не випуска. То буду я до темниці прихождати, темницю відмикати, вас всіх, бідних невольників, на волю випускати. Так не випустять, не почастувавши.
2) Выставлять, выставить, высовывать, высунуть. Морське чудерство одну губу випустило. Стьонжку з сорочки червону випустить.
Дзвонари́ха, -хи, ж. Жена звонаря.
Їжачиха, -хи, ж. Ежъ-самка.
Карапавка, -ки, ж. = коропавка.
Ма́тінчин, -на, -не. Матушкинъ.
Повідціжувати, -жую, -єш, гл. Отцѣдить (во множествѣ).
Поховати, -ва́ю, -єш, гл. 1) Спрятать (во множ.). В сій річці скарби поховали. 2) Похоронить. Смерти нашої доглядати, тіло наше козацьке молодецьке в чистім полі поховати. Ой викопай, мати, глибокую яму та поховай, мати, сю славную пару.
Фукати, -каю, -єш, гл. 1) Дуть (ртомъ). 2) Браниться, кричать. Брат на брата та ворогує, сестра на сестру чари готує.... дочка до ненька сміло фукає. — на ко́го. Бранить кого, кричать на кого. Іде наймит із пан щини, на воли фукає.
Чумачка, -ки, ж.
1) Промыселъ чумачества.
2) Жена чумака. Ходить чумак по дорогах, а чумачка сидить дома.
