Виламувати, -мую, -єш, сов. в. виламати, -маю, -єш, гл. Выламывать, выломать.
Гданський, -а, -е. Данцигскій. Випили чарок по шість гданської горілки.
Голобля, -лі, ж. Оглобля. Не по коню, та по голоблях. Cм. оглобля.
Дра́та, -ти, ж. Притѣсненіе, поборъ.
Заляга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. залягти́, -ля́жу, -жеш, гл. 1) Занимать, занять мѣсто, покрывать, покрыть собою. Геть! бач моє місто залягла. Сиві кабани усе поле залягли. Великая худобонька все подвір'я заляже. 2) Полечь. Не одного тепер ляха голова заляже. (1834). 123. 3) Заваливать, завалить. Сирая земля двері залегла. 4) Залегать, залечь. Заліг, як собака в грубі. Заляжу до завтрього. 5) Засѣдать, засѣсть (въ засадѣ). Залягли вони на нас у балці. Та ж за ордою пан Хмельницький вгнався. Він у Ведмежих Лозах залягав. 6) Затихать, затихнуть (о вѣтрѣ). Вітерець заліг десь, тиша. 7) Оставаться, остаться безъ обработки. Ця нива ще торік залягла.
Недобір, -бо́ру, м.
1) Недоборъ, недочета.
2) місяць-недобір. Неполная луна. Ой місяцю-недобору, зайди, зайди за комору.
Побірець, -рця, м. Сборщикъ. Я й сам побірцем чотирі годи пробув.
Попужнути, -жну, -не́ш, гл. Пугнуть. Як уже пужнули драпіжників, вона поруч з батьком на диво билась з ворогами.
Форст, -та, м. Доска, толщиной къ четыре дюйма.
Церківка, церковка, -ки, ж.
1) Ум. отъ церква.
2) Родъ писанки.
