Бідкатися, -каюся, -єшся, гл. 1) Бѣдствовать, горевать. Нехай, коли досі бідкались, нехай до старості у роскоші поживе. Бідкається тепер з волами в таку лиху годину. Клопочуся, бідкаюся з ночі до ночі, ніколи гаразд і діточками втішатись. Ніколи чужим лихом бідкатись. 2) — чим. Нуждаться въ чемъ. Козаки бідкаються пасовищами. 3) Жаловаться на судьбу. Чого вони все бідкаються? хиба вже справді їм так погано? Ой, лихо з вами та й годі! бідкалась пані Макуха, важко зітхаючи.
Дзмі́їв, -ва, -ве = Зміїв.
Дотика́ння, -ня, с. Прикосновеніе.
Заране́нько, нар. Ум. отъ зарані́.
Ли́чити, -чить, гл. безл. 1) Приличествовать, слѣдовать. Підпережись, як личить у поході. 2) Быть къ лицу, идти. Ці бинди їй дуже личать.
Понароджувати, -джую, -єш, гл. Народить (многихъ).
Санка, -ки, ж.
1) Полозь. Брацлав. у.
2) мн. Санки. Запряжу я коня в санки та поїду до коханки.
Спокуса, -си, ж. Искушеніе. Пильнуйте та моліться, щоб не ввійшли в спокусу. І не введи нас у спокусу.
Усісінько нар. Рѣшительно все.
Форналь, -ля, м. Конюхь.
