Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

злишнього

Злишнього нар. Слишкомъ. То Катря усе хвалить, то Катря усе ганить; то усе в неї вже й злишнього славне, то усе в неї ні до чого не згарне і не докладне. МВ. ІІ. 94.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 159.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗЛИШНЬОГО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗЛИШНЬОГО"
Блідота, -ти, ж. Блѣднота, блѣдность.
Видимання, -ня, с. Выдуваніе.
Гирмота, -ти, ж. Стукъ, грохоть. Вх. Лем. 403.
Гороши́на, -ни, ж. Горошина. Котилася дорогою біла горошина. Чуб. ІІІ. 176. Ум. Гороши́нка. Рудч. Ск. II. 94. Гороши́ночка. Г. Арт. (О. 1861. III. 95).
До-Щер́ця нар. До дна, до остатка. До-щерця повибірали воду в колодязі. Харьк. І що взнаю, добродії, все до-щерця роскажу. Сніп. 107.
Лизу́н, -на, м. 1) Лижущій. 2) Подлиза, льстецъ. Стали мужики лизуни добриться до панів. Волч. у. 3) Миѳическое существо, въ образѣ большого звѣря, живущее въ лѣсахъ и пожирающее людей. Чуб. І. 193.
Проячати, -чу́, -чи́ш, гл. Прокричать (о лебедѣ).
Розшулічити, -чу, -чиш, гл. Разобрать, понять. Черк. у. Насилу я розшулічив, де їй край. Верхноднѣпр. у. Вештався Петро, поки не розшулічив головою, що нема чого й вештатись.
Скітити, -чу, -тиш, гл. Расточить, потратить. Угор.
Черть! меж., выражающее ударъ, хвать. Черть в писок! Вх. Зн. 80.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗЛИШНЬОГО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.