Бабкува́тий, -а, -е. 1) Старообразный, морщинистый. Він став зовсім бабкуватий. 2) Бабкува́та. Немного занимающаяся знахарствомъ. Вона инколи помогала людям од хвороби — бабкувата, значить, була.
Вести, веду, -деш, гл.
1) Вести. Взяла коня за гнуздечку, веде коня у стадницю. Ти вів народ свій, як отару, жезлом Моисея та Арона.
2) — голос. Пѣть, тянуть голосомъ. Лугом іду, голос веду — луже, розвившіся! Як же він високо веде.
3) — мову. Разговаривать, вести рѣчь. Вони тоді саме вели про його мову між собою.
4) — нитку. Выводить нитку.
5) — перед. Предводительствовать, командовать: быть впереди, во главѣ. Господарює Хвесиха, у всьому перед веде, а Хвесько слуха її й поважа. На вечорницях.... у колядці, ніхто як я перед вела.
6) — порядок. Распоряжаться. Тобі, мати, порядок вести.
7) — танок. Cм. танок.
Вибовтуватися, -туюся, -єшся, сов. в. ви́бовтатися, -таюся, -єшся, гл.
1) Выплескиваться, выплескаться, разболтаться.
2) Выплывать, выплыть съ трудомъ.
Гивовий, -а, -е. Ивовый. От і давай мучити Христа гивовими кілками.
Добажа́тися, -жа́юся, -єшся, гл. Желать до тѣхъ поръ, пока..
Дохо́жий, -а, -е. = дохожалий. Дівка вже дохожа, пора сватати.
Кат, -та, м.
1) Палачъ. В понеділок рано Марусяка ймлено, а ві второк рано по ката послано, а в середу рано ката привезено, а у четвер рано Марусяка згублено. Що то, що він мовчить! Кажуть, що й кат не говіркий, а голову він одтинає... Переносно: мучитель, извергъ. кат-зна. Чортъ знаетъ. Воно, бач, і робота москалям кат-зна яка. кат-ма, — має. Нѣтъ, не имѣется. Багато ума, та в кишені кат-ма. На йому шапка-бирка, ізверху дірка, соломою шита, а вітром підбита, а коло околиці нічогісінько кат-має. до ка́та. Очень много. У нас ворогів до ката. В мене ім'я не одно, а єсть їх до ката. Ув. катюга. Вів їх стременний князя, найлютійший катюга з челядинців Єремії. А все таки катюзі, як кажуть, буде по заслузі.
Обісмілюватися, -лююся, -єшся, сов. в. обісмілитися, -люся, -лишся, гл. Дѣлаться, сдѣлаться смѣлѣе, осмѣлиться. Мовчав він, то дітвора обісмілювалась і підійшли до його ступнів з-на десять.
Порозжаковувати, -вую, -єш, гл. То-же, что и розжакувати, но во множествѣ.
Хляпати, -паю, -єш, гл. 1) Хлопать. Скільки не хляпав, пановка не спалила. Кінські підкови хляпали. 2) Хлестать. Стьонжечка ходила ходора 'д вітру, хляпала мене по лицю. 3) Падать (о чемъ либо мокромъ). Сніг хляпе.
