Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

злотоглав

Злотоглав, -ву, м. Парча, глазеть, матерія, тканая или шитая серебромъ или золотомъ. Пани та князі в жупанах-злотоглавах. Чуб. V. 847.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 161.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗЛОТОГЛАВ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗЛОТОГЛАВ"
Біснуватий, -а, -е. 1) Сумасшедшій, бѣсноватый. Ном. № 6426. 2) Употребл. какъ эпитетъ въ значеніи переносномъ: сумасшедшій. Вже ж і Січ їх біснувата жидовою поросла. Шевч. Ой, дівчино, люблю тебе, не їж хліба — візьму тебе.... Ой козаче біснуватий, нехай не їсть твоя мати. Чуб. V. 482. Осадив назад біснуватих коней. Левиц. І. Ум. біснуватенький.
Гетьманка, -ки, ж. Жительница гетьманщини. Желех.
Корячкуватий, -а, -е. Кривой и со множествомъ развѣтвленій (о деревѣ). Дерево її нарубалось. Таке корячкувате, що її на палицю не вибереш. Рудч. Ск. II. 7.
Мося́жний, -а, -е. Изъ желтой мѣди. Шух. І. 285.
Негайний, -а, -е. Спѣшный, экстренный. Десь у мого миленького та негайна робота. Н. п.
Недавній, -я, -є. Недавній. Так ти ще й битись! — скрикнула крамариха на недавню свою товаришку. Мир. Пов. II. 70.
Необлудно нар. Чистосердечно, нелицепріятно. Волын. г.
Обаполок, -лка, м. 1) Горбыль, крайняя доска при распилкѣ бревна. 2) Окраина. Кий там чорт у Харькові городи! хиба по обапілках города. Лебед. у.
Сторцом нар. = сторч 2. Цеглу ставити сторцом, чи класти плазом. Кам.-Под. у.
Хистко нар. Шатко. От же й тепер він, бачця, той же, да ні: усе в його стало якось хистко. К. ЧР. 318.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗЛОТОГЛАВ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.