Волинський, -а, -е. Волынскій.
Дога́їти, -гаю, -єш, гл. = Догаяти. Сами себе до ночі догаїте.
Обідання, -ня, с. Обѣданіе. Ой снідання, обідання, гіркий мій обіде. — Чом не обідаєш, моя душечко? — Біс тебе бери з обіданням.
Подала, -ли, ж. Замужняя женщина, любезничающая съ парнями.
Пооцінювати, -нюю, -єш, гл. Оцѣнить (во множествѣ).
Поседіння, -ня, с. Сидѣніе, посиживаніе. Ум. посидіннячко. Ой весна-красна, що нам винесла? Ой винесла тепло і добре літечко... Молодим діткам — рученьки бити, а старим дідам — раду радити, а старим бабам — поседіннєчко.
Похитити, -хичу, -тиш, гл. Скрыть, утаить, покрыть, не выдавать. Як би знав, що вбито чоловіка, то я б доніс, я не міг би сього похитити, — як то можна. у. Він давав мені п'ять карбованців, щоб не виказував на його: похити́ мене, каже. Так я не взяв грошей і сказав, що не похитю.
Розголосити Cм. розголошати.
Рокотня, -ні, ж. Грохотаніе грома.
Удаток, -тку Подарокъ, даяніе. Був у лікаря: казав, щоб без нічого не приходив; їм усе треба вбитків.