Ду́тися, -дму́ся, -дме́шся, гл. 1) Надуваться, дуться. «І де вже, сестро, нам (жабам) рівняться (до вола)», казать їй друга почала. А та не слуха.... дметься.... дметься.... Дмись — не дмись, волом не будеш. 2) Спесивиться. Багатая, губатая вона к чорту дметься, а вбогая хорошая хоча засміється. Ой як мені не дутися, що нівощо обутися. Дметься, як шкура на огні.
Злукавіти, -вію, -єш, гл. Сдѣлаться лукавымъ, хитрымъ. Запаніє, злукавіє, то все одно що і вмерла.
Литви́нський, -а, -е. Бѣлорусскій.
Обжинати, -на́ю, -єш, сов. в. обжати, обіжну, -неш, гл.
1) Обжинать, обжать, сжать вокругъ чего. Пшениченьку жну, а кукіль обжинаю. Де-де на стерні і будяк стояв сиротою; обжали бідолаху.
2) Обгонять, обогнать, работая серпомъ. Вона не хутко жне. Ми як удвох жали, так я її на вісім снопів за день обжинала.
Обшиванка, -ки, ж. Лодка, обшитая шелевками.
Пізнитися, -ню́ся, -нишся, гл. Запаздывать, опаздывать. Не люблю пізнитись. Пізниться з своїм господарством усяка вдова.
Поливальник, -ка, ж. Поливальщикъ.
Попроїдати, -да́ю, -єш, гл. Проѣсть (во множествѣ). Батько довго збірає, а синки швидко попроїдали.
Стугоніти, -ню, -ниш, гл. Глухо гудѣть. Коли вони чують — аж стугонить земля.
Шемінь, -ня, м. Трехгранный тяжелый желѣзный ломъ для откалыванія крупныхъ кусковъ льда при устройствѣ прорубей для рыбной ловли.
