Білянка, -ки, ж.
1) Бѣлизна лица (въ противоположность веснянка — веснушка). По народному повѣрью, имѣющій веснушки на лицѣ долженъ весною, увидѣвъ ласточку, сказать: «Ластівко, ластівко! на тобі веснянки, дай мені білянки!»
2) Раст. Agaricus subdulcis Bull.
3) Порода бѣлыхъ сливъ.
Зніт, -ту, м. — дівочий. Рас. Epilobium palustre.
Линтва́рик, -ка, м. Ум. отъ линтварь.
Ма́ґель и маґіль, -ґлю, м. 1) Катокъ (для бѣлья). На шнурах вішана, на маґлі тачана. 2) Часть ткацкаго станка. Cм. верстат.
Набуча́віти, -вію, -єш, гл. Набухнуть, пропитавшись сыростью.
Первітка, -ки, ж.
1) = первістка.
2) Первая возлюбленная. Була і в мене дівка первітка, щиро її кохав, та не довелося подружиться; тепер вона заміжжю.
Розбійник, -ка, м. Разбойникъ. Хотів у розбійника та ще й кий однять. Ум. розбійничок, розбійниче́нько.
Розрив, -ву, м. Раст. Impatiens noli tangere L. розрив-трава — въ народныхъ вѣрованіяхъ: трава, обладающая свойствомъ разрывать. Що нам кайдани? Я призапас такої розрив-трави, що тілько притулимо, дак ік нечистому й пороспадаються.
Сметана, -ни, ж. Сметана. Упав в гаразд, як муха в сметану. Ум. сметанка, сметанонька.
Статуя, -туї, ж. Статуя. Із брондзи литую статую самого кесаря несуть.
