Бражник, -ка, м. 1) Чанъ для браги. 2) Продавецъ браги.

Викос, -су, м. Скосъ. Дати луку на викос.

Гру́бий, -а, -е. 1) Толстый. Грубе дерево. Дай голому сорочку, а він каже, що груба. Ком. ІІ. № 745. Було собі два попи здорових і грубил. Чуб. II. 335. Груба. Беременная. Жінка груба. 2) Грубый. Як що грубе скажеш.... ЗОЮР. І. 12. 3) Груби́й. Плохой. Изъ уваженія къ «свято́му хлі́бу» очень часто выражаются: груби́й хліб вмѣсто пога́ний. Як де на лупах, то й добрі жита, а на царині — і Боже, які грубі. Кобел. у. Сравн. степ. гру́бший и грубі́ший.

Да́ль, -лі, ж. = Далечиня. Кв. (Желех.).

Дері́зний, -а, -е. Задеристый.

Живе́ць, -вця́, м. 1) Сила, жизненная сила. Ще єсть для всякої незгоди живець у вожая твого. Мкр. Г. 35. 2) Молодое, дикорастущее деревцо, выкопанне для окулировки; также новые побѣги, отростки садоваго дерева. Канев. у. 3) Въ деревѣ: живая древесина. 4) Источникъ, ключъ. 5) Пульсъ. 6) Живая мелкая рыба, которую надѣваютъ на удочку, какъ приманку. 7) Подпочва. Не можна дуже глибоко пускати плуга, бо можно живцю достати. Винниц. у. 8) Отличающійся въ разрѣзѣ темнымъ цвѣтомъ, плотный слой выдѣланной на подошвы кожи. 9) Ремешекъ съ деревянной палочкой на концѣ. Онъ прикрѣпляется къ неводу и свободнымъ концемъ съ палочкой накручивается на канатъ, когда его нужно тянуть. Як тілько мережа наближалась до берега, ті, що стояли на кінці кодоли, роскручували живці. Левиц. І. 10) Ремешекъ, около котораго плетется кнутъ. Мнж. 180. 11) Желѣзное кольцо посрединѣ верхней части ярма, — въ него проходить дышло экипажа, плуга. Шух. І. 165.

Засво́ювати, -во́юю, -єш, сов. в. засвоїти, -вою́, -ї́ш, гл. Присваивать, присвоить. Велику материзну мала, а з тим добра вона не знала... Брат все, що лучче, засвоїв. Мкр. Г. 18.

Поливати, -ва́ю, -єш, сов. в. полити, -ллю, -ллєш, гл. 1) Поливать, полить, орошать, оросить. А хто буде явір поливати, той буде мене споминати. Чуб. V. 210. Поливала та ромен-зілля дрібними сльозами. Чуб. V. 336. 2) Глазировать, покрывать, покрыть глазурью (посуду). Шух. І. 264.

Порскати, порськати, -каю, -єш, гл. 1) Брызгать. 2) Сыпаться, летѣть во множествѣ. В неділю рано дрова рубали, а ми до личка тріски порскали. Левиц. І. Світ. 12. 3) Выскальзывать; о вѣтви: вырываться изъ рукъ вверхъ.

Тузяка, -ки, м. Ув. отъ туз.