Відпарь, -рю, м. На болотѣ: не заростающее и не замерзающее мѣсто.
Дзьоб, дзьо́ба́ти и пр = Дзюб, дзюбати и пр. Дзьо́бом сі́сти. Остаться на мѣстѣ, не подвинуться. Дзьобом сидиш, — ні за що рук зачепити, ніде заробити. В кого є худібка, до той якось виборсається, того й на заробітки пустять, а голиш все таки дзьобом сяде.
Забри́зкувати, -кую, -єш, сов. в. забри́зкати, -каю, -єш, гл. Забризкав кров'ю.... матір. 2) Запрыскивать, запрыснуть, закроплять, закропить. У малихъ дітей (очі, як болять) мати забризкує покормом. 8) Начинать, начать брызгать. Здається, і хмар нема, а дощик забризкав.
Захиля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. захили́тися, -лю́ся, -лишся, гл. Укрываться, укрыться за кѣмъ или чѣмъ-либо. Хоч у мене мужичок з кулачок, а я таки мужикова жінка: я за його захилюсь, захилюсь, та й нікого не боюсь, не боюсь.
Кукурудзянка, -ки, ж. Бѣлая мелкая фасоль, растущая между кукурузой.
Луб'я́нка, -ки, ж. 1) Повозка, обшитая лубомъ. 2) Осеннее жилище гуцульскихъ древосѣковъ: родъ шалаша, покрытаго лубомъ.
Похвальний, -а, -е. — тиждень. Пятая недѣля великаго поста.
Променистий, -а, -е. = промінистий. Веселого променистого ранку.
Путенно нар. Хорошо, какъ слѣдуетъ. Та путенно ж і зроблено.
Хвилювати, -люю, -єш, гл.
1) Волноваться, бѣжать волнами. Хвилює річка. Трави у степу хвилюють на просторі.
2) О слезахъ: дрожать на глазахъ. Він подививсь мені в вічі і подививсь на дочку. А в дочки сльози хвилюють.
