Авру́кання, -ня, с. Воркованіе.
Дуб, -ба, м. 1) Раст. дубъ, Quercus robur. Як ми з тобою спознавалися, сухі дуби розвивалися. Ой ти, дубе кучерявий, голля твоє рясне. 2) Большая лодка, выдолбленная изъ дерева. Описаніе ея: Чоловік десять їх плило по Дніпру та й пристали дубом коло Черкас. Я раз стояла на тім камені і брала воду, а гетьман їхав дубом. Ой пустились наші запорожці через море дубами. 3) Дубильное вещество, жидкость изъ тертой дубовой или вербовой коры, употребляемая для чинки кожи. Cм. дубило. Я шевчика не люблю, за шевчика не піду: шевчик шкури чиняє, а він дубом воняє. 4) Названіе одного изъ играющихъ въ игрѣ стовп. 5) зеле́ний дуб. Родъ дѣтской игры. 6) висо́кий дуб. Родъ игры въ мячъ. 7) горю́-дуб. Игра въ горѣлки. Гуляти в горю-дуба. 8) ду́ба да́ти. Умереть. дав йому́ ду́ба. Убилъ его. 9) ду́ба става́ти. а) Становиться на дыбы. Кінь дуба стає. б) — ста́ти. Остолбенѣть. Cм. дубала, дубора. 10) по сей дуб ми́ля. Дальше ни шагу, конецъ дѣлу. Ум. дубо́к, дубо́чок, ду́бонько, ду́бчик, ду́бчичок. Аби дубки, а берізки будуть (аби парубки, а дівчата будуть). Ой у лісі на дубочку зозуля кувала. Сидить голуб на дубочку, голубка на вишні. Я присалив кониченька до дубонька зеленого. Ой не видко його дому, тілько видко дубчик. І спинається він та на дубчичок і зриває з дубка м'ягке листячко. Ув. дуби́ще.
Обстелити Cм. обстилати.
Оттой, отта, отте́, мѣст. Вотъ тотъ. Умер оттой Лисенко, та вдова продавала худобу.
Перегнітити, -гнічу, -тиш, гл. — себе. Подавить, обуздать. Оліхвер вилаяв мене ні за віщо, ще й ударив, — я себе перегнітив: одійшов та й край.
Поз'їзджувати, -джую, -єш, гл. Испортить ѣздой. Вже ж твої ворон-коні та поз'їзджувані.
Полізти, -зу, -зеш, гл. Полѣзть. Полізьмо на дуба. Люде б'ють гадюку, а вона, бідна, уже й не полізе. Завдав жаху! аж волосся до гори диб полізло.
Поплямкати, -каю, -єш, гл. Почавкать (губами).
Рівнозначний, -а, -е. Однозначащій, равносильный смысломъ.
Такувати, -ку́ю, -єш, гл. = атакувати. Січ токували.