злиняти

Злиняти, -ня́ю, -єш, гл. Слинять, полинять. Біле личко, чорні брови повік не злиняють. Чуб. V. 19.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 158.

Випадкові слова

Порозру́бувати, -бую, -єш, гл. Разрубить (во множествѣ).

повністю...

Слабко нар. Слабо, свободно, не тѣсно. Слабко дуже підперезала його, — дитина зараз і росхристається. Ум. слабкенько.

повністю...

Умах нар. Вмигъ, быстро. Нарядилась вмах. Котл. Ен. VI. 81.

повністю...