Верхоумка, -ки, ж. Умничающая, но. поверхностная женщина. Нацокотали тії верхоумки скосирні, а ти віри поняла.
Дякони́шин, -на, -не. Принадлежащій женѣ діакона.
Ирод и ирід, -да, м. 1) Иродъ. Ирод-царь за Христом ганявся. Колядка. 2) Злодѣй. А він мене і побачив, ирод. 3) Чортъ. А ирід його відає. З шуму став ирод-чорт. У Шевченка повидимому въ значеніи: чортъ-змѣй. Знову люта гадина впилася в саме серце: кругом його тричі обвилася, як той ирод.
Квітувати, -ту́ю, -єш, гл. Цвѣсти (о хлѣбныхъ злакахъ). Жито квітує.
Мацько́, -ка, м. Нерѣшительный человѣкъ, человѣкъ, идущій ощупью.
Помурмотати, -чу́, -чеш, гл. Побормотать.
Пообдирати, -ра́ю, -єш, гл. Ободрать (во множествѣ).
Свободити, -джу́, -ди́ш, гл. Освободить. Всьому світу сина поробила, мир з неволі свободила.
Сорочий, -а, -е. 1) Сорочій. 2) Раст.: а) — чі ягоди. Blitum virgatum. б) — ча лапка. Trifolium montanum L. в) — чі лапки. Primula veris. 3) Сороче, также: сороча лапка. Мѣтка на ухѣ животнаго: разрѣзъ въ видѣ трехъ пальцевъ птичьей лапки.
Хвиленька, -ки, хвилечка, -ки, ж. Ум. отъ хвиля.
