Війце, -ця, с. Въ упряжи плуга — дышло, находящееся между двумя парами воловъ. От він узяв, нарвав війце і підпріг її, а жінку поставив за погонича.
Грі́тися, грі́юся, -єшся, гл. 1) Грѣться, нагрѣваться, согрѣваться. Грівся коло багаття. 2) О животныхъ: состоять въ случкѣ. Вовки гріються два тижня перед хрещенням.
Зойк, -ку, м. Вопль, стенаніе, стонъ. А у касарні гомін, зойк.
Льох, -ху, м.
1) Погребъ, подвалъ. Льох був серед двору. Двір гарний з рубленою хатою, коморою, льохом і садком. Піди до льоху, до корови, та швидче!
2) Яма, пещера; подземелье. Як з ним побігла на охоту, та грім загнав їх в темний льох. Ярема з Лейбою прокрались аж у будинок, в самий льох; Оксану вихопив чуть живу Ярема з льоху.
Нехарь, -рі, ж.
1) Нечистота, неопрятность.
2) соб. Волки. Нехарь пошкодила худобу.
Орловий, -а, -е. Орлиный. Орлове чути здалеку клектання. Ой коли б мені та орлові крила.
Полаторжитися, -жуся, -жишся, гл. Помириться. Як би вони полаторжилися, се б то поладились, то й жили б у місті.
Придолоб, -ба, м. = граділь.
Продовбувати, -бую, -єш, сов. в. продовбати и продовбти, -бу, -бе́ш, гл. Продалбливать, продолбить. Дірку продовби.
Снувавник, -ка, м. Дощечка или деревянная ложка съ двумя дырами, сквозь которыя проходять нитки основы — употребл. при снованіи основы.
