Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

забурчати

Забурча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Заворчать, заурчать. Уже старий забурчав — сердиться. 2) Зашумѣть, зажурчать. По хвилі весельця гули. Пливуть — аж вітри забурчали. Котл. Ен. IV. 8. В рівчаки струмочок забурчав. МВ. (О. 1862. І. 71).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 10.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАБУРЧАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАБУРЧАТИ"
Визублюватися, -блююся, -єшся, с. в. визубитися, -блюся, -бишся, гл. Зазубриваться, зазубриться. Уман. I. 240.
Виряжати, -жаю, -єш, сов. в. вирядити, -жу, -диш, гл. Снаряжать, снарядить, отправлять, отправить. В велику дорогу вирядили. Мет. Виряжала мати дочку в чужу стороночку. Макс. Царь виряжає військо на війну.
Деколи́шній, -я, -є. Иногда, кой-когда бывающій.
Окови, око́в, ж. мн. Оковы. Шевч.
Окублюватися, -лююся, -єшся, сов. в. окублитися, -блюся, -бишся, гл. = Свивать, свить гнѣздо. Виробляють жиди, де тільки окубляться. О. 1862. І. 74.
Підіперти, -пру́, -реш, гл. = підперти.
Піжмурки, -рок, ж. мн. Родъ игры: жмурки. Мил. 54. Діти в білих сорочках у піжмурки в яру гуляють. Шевч. 407.
Пообсушуватися, -шуємося, -єтеся, гл. Обсушиться (о многихъ).
Спарний, -а, -е. Душный. Желех.
Спорснути, -сну, -неш, гл. 1) Сорваться. Риба з гачка спорснула. Спорснув з коня. Вх. Зн. 22. 2) Взбрызнуть. Як купиш скотину, то набери у рот горілки да й спорсни, то скот не буде бити. Грин. І. 15.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАБУРЧАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.