Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

завгарити

Завга́рити, -рю, -риш, гл.кому́. Затруднить кого; задержать кого. Ще й не вечір, а вже шпарування тілько побілити... О, це їй не завгарить! Поти сонце сяде, вона і побіле. Мир. Пов. II. 80.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 12.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАВГАРИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАВГАРИТИ"
А́ртус, -са, м. Артосъ. Желех.
Гу́ра, -ри, ж. Масса, гурьба. Печені разної три гури. Котл. Ен. V. 14. Купа й гура і три оберемки. Ном. № 7684.
Жолу́ддя, -дя, с. соб. Желуди.
Клеветуха, -хи, ж. Болтливая или сварливая женщина? Молодая жена говоритъ мужу: Я тобі, милий, миленька і голубонька сивенька, а твому батеньку — медведиця, а твоїй матері похмурниця... твоїм братам — клеветуха. Чуб. III. 211, 212.
Насмикувати, -кую, -єш, сов. в. насмикати, -каю, -єш, гл. Надергивать, надергать. Ворона напряде, сорока насмиче. Чуб. V. 1144.
Позаворожувати, -жую, -єш, гл. Заворожить (многихъ).
Покидатися, -даюся, -єшся, гл. При ѣдѣ закапать одежду. Вх. Уг. 260.
П'янчити, -чу, -чиш, гл. Напиваться, пьянствовать. На сім світі грішили, горілкою п'янчили. Гн. II. 72.
Розсипний, -а, -е. Разбросанный. Розсипна наша волость. Харьк. г.
Цуравий, -а, -е. Въ лохмотьяхъ. Угор.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАВГАРИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.