Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

завгарити

Завга́рити, -рю, -риш, гл.кому́. Затруднить кого; задержать кого. Ще й не вечір, а вже шпарування тілько побілити... О, це їй не завгарить! Поти сонце сяде, вона і побіле. Мир. Пов. II. 80.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 12.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАВГАРИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАВГАРИТИ"
Арештува́ння, -ня, с. Арестованіе.
Вицмоктати, -кчу, -чеш, гл. = висмоктати.
Запро́сини, -син, ж. мн. Приглашеніе.
Незгодний, -а, -е. Несогласный, нестройный.
Оставити Cм. оставляти.
Підлюбляти, -ля́ю, -єш, гл. Долюбливать. Наши земля підлюбляє гній. Черк. у.
Позаплутуватися, -ту́ємося, -єтеся, гл. Запутаться (во множествѣ).
Рідішати, -шаю, -єш, гл. = рідшати.
Скойка, -ки, ж. Ракушка: устрица. (Камен. у.). Драг. 386.
Упоминатися, -наюся, -єшся, сов. в. упімнутися, -нуся, -нешся, гл. 1) Напоминать, напомнить. 2)чого́ від кого. Желать, требовать, потребовать, что отъ кого. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАВГАРИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.