Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

заверба

За́верба, -би, ж. и за́вербник, -ка, м. Родъ Раст. изъ породы Salix. Вх. Зн. 18.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 14.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАВЕРБА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАВЕРБА"
Вентерь, -ря, м. = ятір.
Вильцята, -цят, с. мн. см. отримач. Шух. I. 249.
Зажалкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. = зажаліти.
Занедба́ти Cм. занедбовувати.
Збу́ти, -ся. Cм. збувати, -ся.
Мажа́ра, -ри, ж. Большой возъ.
Нікогісінько мѣст. Рѣшительно никто. Г. Барв. 352.
Похмарно нар. Пасмурно. Міусск. окр.
Розлічити, -ся. Cм. розлічувати, -ся.
Цицьката Грудастая, съ большими грудями. Цицьката дівка.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАВЕРБА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.