Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

заверба

За́верба, -би, ж. и за́вербник, -ка, м. Родъ Раст. изъ породы Salix. Вх. Зн. 18.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 14.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАВЕРБА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАВЕРБА"
Вершина, -ни, ж. 1) Верховье рѣки. Гей з устні Дніпра да до вершини сімсот річок і чотирі. Макс. 2) Начало (оврага). Де коні? — В вершині балки. Стор. II. 258. 3) = вершок 2.
Випас, -су, м. Пастбище, подножный кормъ. Випаси добрі.
Виштатуватися, -туюся, -єшся, гл. Вырядиться, нарядиться. Св. Л. 168.
Воловодик, -ка, м. Ум. отъ воловід.
Зано́сити, -шу, -сиш, сов. в. занести́, -несу́, -се́ш, гл. 1) Заносить, занести кого или что куда. Забери, занеси всі любощі мої. Мет. 30. Занесеш голову на чужу сторону, занесеш очиці на турецькі гряниці. Мет. 434. Бодай тая річка кошуром заросла: вона мого товариша за Дунай занесла. Макс. (1849) 169. Аж де ся взяв буйнесенький вітрець, заніс той вінець аж на Дунаєць. Чуб. III. 301. Ой обсади, мила, голубонько сива, вишеньками двір, ой щоб не заходив, вітер не заносив мого голосочку в двір. Мет. 67. Якось їх клятих і до мене вночі на хутір занесло. Шевч. 434. Яка нечиста мати тебе сюди занесла? Стор. МПр. 78. ми́слоньки зано́сять. Осаждаютъ разныя мысли. Говорили мені люде, що ти иншу маєш. — Ой я иншої не мию, — мислоньки заносять, бо й сама ж ти, мила, бачиш, що всі мене просять. Мет. 64. 2) Заносить, занести за что, мимо чего. Ложки за ухо ме занесеш. Ном. № 3082. 3) Заносить, занести чѣмъ (пескомъ, снѣгомъ и пр).). І занесе піском-снігом курінь — мою хату. Шевч. 447. Твої білі ребра піском занесу, у мул поховаю. Шевч. 57. 4) Относить, отнести. Заніс вовну до ткача. Н. Вол. у. Змій... узяв той баркасик, заніс ураз до берега. Мнж. 40. 5) Продолжаться, продолжиться. Штирі дні занесе весіля. Вх. Лем. 416.
Неминучість, -чости, ж. Неминуемость, неизбѣжность. Желех.
Повиживати, -ва́ю, -єш, гл. Остаться въ живыхъ (о многихъ).
Роблений, -а, -е. 1) Прич. прош. стр. отъ робити. 2) Искуственный. Роблені квітки. Харьк. Роблена сметана. Харьк. Кресало буде роблений магнит, а не природний. Ком. II. роблена відьма. По нар. повѣрью вѣдьма не прирожденная, а наученая. ХС. VII. 449. 3) Бывшій въ работѣ, истощенный работой. Коні роблені, того й такі худі. Камен. у.
Ставити, -влю, -виш, гл. 1) Ставить, уставлять. 2) Строить. На льоду дурний хату ставить. Ном. № 6671. Треба ставити дзвіницю посеред села. Ном. № 13751. 3)на о́чі. Давать очную ставку. 4) — чим. Выставлять чѣмъ. Не ставити мого батенька брехуном. Чуб. II. 18.
Чоботець, -тця, м. Ум. отъ чобіт.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАВЕРБА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.