Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

забурний

Забу́рний, -а, -е. Буянь. Він як п'яний, — страх який забурний. Міусск. окр.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 10.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАБУРНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАБУРНИЙ"
Дерев'я́ник, -ка, м. Раст. Lonicera xylosteum. Вх. Уг. 236.
Згодува́ння, -ня, с. Вскормленіе. К. (Желех).
Кубан, -на, м. Взятка. Кубан все одно, що й хабар. Св. Л. 164.
Мали́нка, -ки, ж. Ум. отъ малина.
Нащадитися, -джуся, -дишся, гл. Родиться. Відколи нащадилась, не маю щастя.
Пахоля, -ля́ти, с. Маленькій мальчикъ. Та скажи мені правду, мале пахоля, над якеє зілля і в світі нема? Мет. 360. Ум. пахолятко.
Плешня, -ні, ж. = плішня. Сим. 147.
Примножувати, -жую, -єш, гл. = примножати.
Уклін, -лону, м. Поклонъ. Чуб. IV. 220.
Щадити, -джу́, -ди́ш, гл. 1) Сберегать. 2) Щадить. 1, безбожний, свого сина не щадить. Чуб.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАБУРНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.