Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

забуртити

Забурти́ти, -рчу́, -ти́ш, гл. 1) Забить, засыпать, залѣпить. Вікна забуртило (снігомъ), — нічого не видко. Мнж. 130. 2) Воткнуть, вонзить. У серце ніж забуртила. АД. І. 304.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 10.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАБУРТИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАБУРТИТИ"
Відродження, -ня, с. Возрожденіе.
Дзвеніти, -ню́, -ни́ш, гл. 1) Звенѣть, звучать. Тілько дзвеніло шкло у вікнах. МВ. І. 132. Голос дзвенить. МВ. І. 110. Чи буде лад, чи не буде: в якому у мене усі дзвенить? Ном. № 13397. 2) Жужжать. Дзвенять трутні. Черкас. у.
Закама́рок, -рку, м. Закоулокъ. Раз, як ховався він по закамарках, нахопився на його якийсь чоловік. Стор. І. 54.
Пердун, -на, м. Испускающій вѣтры. Ум. пердуне́ць, пердунчикъ.
Переп'ясти. Cм. перепинати.
Поновини, -вин, ж. мн. Обновленіе. Були ж поновини в Єрусалимі. Єв. І. X. 22.
Посохтувати, -ту́ю, -єш, гл. Поспѣшить. Вх. Зн. 65.
Трута, -ти, ж. Ядъ, отрава. Треба трути роздобути. Шевч. Трута-зілля. Ядовитое растеніе. Там ходила-гуляла, трути-зілля шукала. Лукаш. 150. Ум. трутка.
Утихомирюватися, -рююся, -єшся, сов. в. утихомиритися, -рюся, -ришся, гл. Успокаиваться, успокоиться, утихать, утихнуть, присмирѣть. Через тиждень, як все втихомирилось, росказав Дорош хуторянам про сю кумедію. Стор. II. 61. Утихомирься, не бурчи. Котл. Кн. III. 37.
Шадровий, -а, -е. Съ трещинами. Угор.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАБУРТИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.