Заку́рюватися, -рююся, -єшся, сов. в. закури́тися, -рю́ся, -ришся, гл. 1) Начинать, начать дымить, задымиться. Занялось хати, перекинуло вогонь на другу, — он уже й та закурилася. бода́й тобі закури́лось. Бранное пожеланіе пожара. Що не по їх, зараз: «щоб і подзвонилось, щоб і закурилось». 2) Закуриваться, закуриться. Ніяк не закурюється люлька, — тютюн вохкий. 3) Закапчиваться, закоптиться, потемнѣть отъ дыму. Увесь дім закуривсь і почорнів од диму. Огнище розложив таке, що аж небо закурилось, аж до Бога дим дойшов. 4) Начинать, начать пылить, запылить. Не жаль мені доріженьки, що закурилася. Гогорится также и о снѣгѣ. От схопилась хуртовина, закурилася долина. 5) Запыливаться, запылиться, покрыться пылью.
Натуронька, -ки, ж. Ум. отъ натура.
Негаразд нар. Нехорошо, неладно. Ой негаразд запорожці, негаразд зробили: степ широкий, край веселий та й занапастили.
Облатуватися, -туюся, -єшся, сов. в. облата́тися, -та́юся, -єшся, гл. Чинить, починить свою одежду, бѣлье. Попереду було мене обминає, знать соромиться свого дрантя; а як облатався, обшився, став на панка схожий, тоді почав до мене підступати.
Обтріпати Cм. обтріпувати.
Плюгавство, -ва, с. 1) Гадость, мерзость, нечистота. 2) соб. отъ плюгавець. І жидів, того плюгавства, мов на ярмарку в Ромні.
Провезти Cм. провозити.
Роспитуватися, -туюся, -єшся, сов. в. роспита́тися, -та́юся, -єшся, гл.
1) = роспитувати, роспитати. Роспитуйся жаданих гостей.
2) Разспрашивать, разспросить другъ друга, выяснить что-либо совмѣстно. Ой ти пєш, мене бєш — роспитаймось: защо? Тут між собою роспиталась.
Споминатися, -на́юся, -єшся, сов. в. спом'яну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Вспоминаться, вспомниться. Спом'янувсь їй ясноокий Михайло.
Цокотнеча, -чі, цокотня, -ні, ж.
1) Рѣзкій и быстрый стукъ.
2) Стрекотаніе.
3) Быстрый разговоръ. Зостались без Масі тільки вдвійзі мати з дочкою, та ще й разом після весільного гомону, після її цокотні.
