Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

завередити

Завере́дити, -дить, гл. безл. Почувствовать дурноту. Щось мені завередило.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 14.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАВЕРЕДИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАВЕРЕДИТИ"
Батова, -ви, ж. 1) Запорожскій обозъ вьючныхъ лошадей. 2) Отрядъ, партія. Аж онде яка багнова од шинку йде. Канев. у. 3) Нѣсколько паръ воловъ цугомъ. Черк. у.
Гатаман и пр. = отаман и пр. Грин. ІІІ. 636.
Зостріватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. зострі́тися, -рі́нуся, -нешся, гл. Встрѣчаться, встрѣтиться. Да піду я селом, улицею, та зострінуся з молодою дівчиною. Чуб. V. 154.
Непотріб, -ба, м. 1) Все ненужное, негодное, плохое. 2) Негодникъ. Желех.
Повираховувати, -вую, -єш, гл. Высчитать (во множествѣ).  
Повідкочувати, -чую, -єш, гл. Откатить (во множествѣ). Повідкочуй оте каміння далі.
Присуджувати, -джую, -єш, сов. в. присуди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Приговаривать, приговорить, присуживать, присудить; назначать, назначить, предназначить. Присуджено його покарати. Кого ж я не любила, та й присудив мені Господь. Грин. III. 248. Ой любилося двоє дітей сердешне, присудив Господь розійтися конешне. Чуб. V. 372.
Проріст, -росту, м. Всходы.
Унимливий, -а, -е. Робкій, застѣнчивый, стыдливый. Шейк. Вх. Зн. 73.
Чолов'яга, -ги, м. Человѣкъ. Еней правдивий чолов'яга. Котл. Ен. VI. 71. Що скаже, те й зробить: удача міцна в чолов'яги. Г. Барв. 448. Так видно собі чолов'яга, а може і пан. О. 1862. І. 76.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАВЕРЕДИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.