Грі́шний, -а, -е. 1) Грѣшный. Орудує ними, як чортяка грішними душами. Пани тільки грішні, а мужики кругом безгрішні — ні грошей, ні гріхів. 2) Куди́ тобі грі́шному! Куда тебѣ несчастному! 3) Грі́шна — съ подразумѣваемымъ существительнымъ: горілка. Водка. Не став уже й у грішну вкидатись. Ум. Грішне́нький.
Зава́га, -ги, ж. Отягощеніе; помѣха. Ось підписуйте лишенії! — каже писарь старшині. — Зібралось ціх бамаг скільки! Хоч би швидче здихаться ції заваги, — їх стільки не бувало.
Зазирни́й, -а́, -е́ Яркій (о цвѣтахъ).
Захисти́ти, -ся. Cм. захищати, -ся.
Курокрад, -да, м. Крадущій куръ.
Любу́сь, -ся, м. Милый, любимый (о мужчинѣ). Серце, дідусю любусю, води хорошенько бабусю.
Невладущий, -а, -е. Безсильный, безпомощный. З купелі саджали в купіль, як малу дитину, полумертву, невладущу, нетямну людину.
Самогуди, -дів, м. Эпитетъ гуслей (въ сказкахъ): сами собой издающія звукъ. Найди мені гуслі-самогуди.
Сварити, -рю́, -риш, гл.
1) Бранить, грозить. Батько сварить, а мати лучче: не ходи, сину, на зальоти більше. Не свари на мене.
2) Ссорить.
Сердувати, -дую, -єш, гл. Сердиться. На кого ж ти, мій милий, сердуєш, що мою білу постіль руйнуєш.
