Дерни́ця, -ці, ж. 1) Четвероугольникъ вырѣзаннаго для корма маленькихъ гусей дерна. 2) Доска. Ой і казав пан Каньовський дерниць накупити, молодої Бондарівні домовину збити.
Діди́чний, -а, -е. Доставшійся отъ дѣда, наслѣдственный, помѣщичій.
Живки́й, -а́, -е́. Живой, проворный, энергическій. Ярош живкий чоловік.
Ме́ншати, -шаю, -єш, гл. Уменьшаться.
Недоуздок, -дка, м. Родъ уздечки безъ удилъ. Батько веде того коня за недоуздок.
Помазуха, -хи, ж. Мазальщица. Ум. помазушка.
Посилка, -ки, ж. Посыланіе, посылка.
Ришляк, -ка, м. У гребенниковъ: небольшіе рога молодаго скота.
Тиляги, -гів, м. Куяки, латы изъ желѣзныхъ или серебряныхъ дощечекъ, нашитыхъ на бархатѣ, сукнѣ или кожѣ. Червониї тиляги під сребром, під златом на себе надіває. Тиляги під золотом та під сріблом понадівали.
Щадний, -а, -е. = ощадний.
