Докоря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. докори́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Укорять, укорить, упрекать, упрекнуть. Як будеш ти мені сими словами докоряти, не зарікаюсь я тобі самому з пліч голову як галку зняти. Прийшов докорити світові за гріх.
Кива, -ви, с. об. = кивун, кивуха.
Листо́вий I, -а, -е. Относящійся къ листу растенія, похожій на листъ растенія. У мого коня золота грива, шовковий хвостик, очі тернові, очі тернові, вушка листові.
Напе́рти, -ся. Cм. напірати, -ся.
Обзел, -лу, м. Каждый изъ клинковъ ножницъ. Один обзел у ножиць скривився, та й не ріжуть.
Опівночі нар. Въ полночь. Прийди, мій милий, хоц опівночі.
Попотупкатися, -каюся, -єшся, гл. Потоптаться много, натоптаться, — коло кого. Поухаживать за кѣмъ много, пока добьешся. Попотупкаєшся коло нього на случай якої оказії та й кишеню потрясеш.
Порзнитися, -нюся, -нишся, гл. Скоромиться.
Спузарь, -ря, м. Одинъ изъ пастуховъ въ гуцульской полонині, на обязанности котораго лежитъ ношеніе воды, дровъ и топка, — послѣдняя обязанность обусловливаетъ то, что онъ всегда испачканъ золой (спузом), отъ чего и получилъ свое названіе.
Стремено, -на, с.
1) Стремя. Горе й тому козакові, що все їздить на коневі, із стремен ноги не виймає.
2) Штрипка. До сіх то шараварок здумав він стремена вчепити.
3) Cм. ключ 6.
4) = стрем'я. Ум. стременце, стремінце, стреме́нечко, стреме́ночко. На стременочка ступає, на сіделечко злягав.
