Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

варґуля

Варґуля, -лі, ж. Шутливо въ поговоркѣ, употребляемой при випиваніи: губа. Честь Богу хвала, а св'їті варґулі на офіру. Фр. Пр. 137.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 126.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАРҐУЛЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАРҐУЛЯ"
Знечев'я, нар. Неожиданно. Як ось знечсв'я вбіг Меркурій, засапавшися, до богів. Котл. Ен. II. 20. Собака знечев'я як кинеться на мене. Cм. нечевля.
Куликів, -кова, -ко́ве Принадлежащій кулику. куликів лід. Поверхность воды, покрытая водорослями. Лохвиц. у.
Куприк, -ка, м. Ум. отъ купер.
Обід, о́боду, м. Ободъ. Рудч. ЧП. 250. Ум. обідець.
Облинути, -ну, -неш, гл. Облетѣть.  
Патолоча, -чі, ж. Маленькое озеро. Вх. Лем. 447.
Позагоюватися, -гоюємося, -єтеся, гл. Зажить (о ранахъ).
Поморхлий, -а, -е. Сморщившійся.
Татарник, -ка, м. Раст. a) Onopordon Acanthium L. Анн. 232. б) Sanguisorba officinalis. Шух. І. 22.
Утирало, -ла, с. Полотенце. Вх. Зн. 74.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВАРҐУЛЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.