Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

валюга

Валюга, -ги, ж. = корито. Вх. Зн. 28.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 125.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАЛЮГА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАЛЮГА"
Буджениця, -ці, ж. = бужанина 1. Вх. Зн. 4. Шух. І. 37.
Дорі́жний, -я, -є. Дорожный.
Зауважа́ти, -жа́ю, -єш, гл. = завважати.
Кликання, -ня, с. Зовъ, призывъ.
Колувати, -лую, -єш, гл. 1) Идти кругомъ, идти по круговой линіи. Горою сонечко колує. О. 1862. IV. 23. 2) Кружить, колесить, дѣлать объѣзды. Хто колує, той вдома ночує. Чуб. І. 248. Волю колувати, як просто їхати та бідувати. Ном. № 11409.
Озимки, -ків, м. мн. 1) Весенній морозъ. 2) Порода яблокъ, сохраняющихся зимою. Вх. Уг. 255.
Оковзнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Поскользнуться. О. 1861. X. 35.  
Паморочка, -ки, ж. = мряка. Кременч. у.
Передок, -дка, м. 1) Ум. отъ перед. 2) Передняя часть телѣги. Рудч. ЧП. 250. 3) Облучекъ, козлы. Богиня сіла в просту будку, на передку сів Купидон. Котл. Ен.
Простець, -ця́, м. Прямое направленіе. Верне і соб, і цабе, а простець і мине. Полт.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВАЛЮГА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.