Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

валюга

Валюга, -ги, ж. = корито. Вх. Зн. 28.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 125.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАЛЮГА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАЛЮГА"
Безпечність, -ности, ж. Безопасность. К. Іов. 11. В безпечності не сподівались ні од кого ніяка зла. Котл. Ен.
Видюк, -ка, м. Макъ-самосѣйка, Papaver Rhoeas.
Жони́х, -ха, м. = жених.
Зсувати, -ва́ю, -єш, гл. = зсовувати.
Квартина, -ни, ж. = кварта. Ум. кварти́ночка. Чг. 77.
Мідня́к, -ка́, м. = мідень. Черк. у.
Наставний, -а, -е. Назначенный (на должность)? Буть мені тепер у Білій Церкві наставним равом! ЗОЮР. І. 59.
Росхлюпати, -ся. Cм. росхлюпувати, -ся.
Стайня, -ні, ж. 1) Конюшня. Рудч. Ск. І. 67. Мій тобі коничок стайні не простоїть, моя тобі зброя кілочка не вломить. Чуб. V. 63. 2) Стойло, хлѣвъ. Повна стайня худобиці. Гол. II. 441. Ум. стайничка, стаєнка, стаєнька, стаєночка. Чуб. V. 26.
Токмачка, -ки, ж. У сапожниковъ: инструментъ для приглаживанья каблука. Сумск. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВАЛЮГА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.