Здиба́ти, -ба́ю, -єш, сов. в. зди́бати, -баю(-блю), -баєш(-блеш), гл. Встрѣчать, встрѣтить. Костю, чи не здибали-сте де мого Михаська? Ідуть, ідуть, здибають пана. Як вас (літа) здибле лиха доля, будьте коротенькі. Біда здибав легко, а трудно її збутися. Він нас здибав за селом.
Луца́к, -ка, луцан, -на, м. Толстолицый человѣкъ. Ув. луцаняга. Лежить на лаві такий здоровенний луцаняга.
Набрудни́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Напачкать, нагрязнить.
Налига́тися, -га́юся, -єшся, гл. Нажраться (о ѣдѣ и спиртныхъ напиткахъ). Оттак налигайся, що й мене не пізнали. Налигався, як Мартин мила.
Обушок, -шка, м.
1) Ум. отъ обух.
2) Чеканъ. Став (козак) з під опанчини рогожової, з під поясини хмелової щирозлотний обушок виймати. Золотий обушок усякі двері одчинить.
Обцірклювати, -люю, -єш, гл. Обвести кругъ.
Провулок, -лка и -лку, м. Проулокъ.
Спів, -ву, м. Пѣніе. Серед пахощів квіток і співу пташиного побачимось. Музики і співи замовкли.
Химородні, -день, ж. Хитрыя затѣи, хитрости.
Цимбали, -бал, ж. мн.
1) Цымбалы. Ла словах, як на цимбалах, а на ділі, як на балабайці.
2) Родъ вышивки. Ум. цимбалики.
