Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

валниця

Валниця, -ці, ж. Перекладина, на которой лежатъ концы вала (въ мельницѣ). Черниг. у. Мик. 480. Ум. валничка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 124.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАЛНИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАЛНИЦЯ"
Ґе́вґати, -ґаю, -єш, гл. = Ґеґати. Вх. Лем. 407.
Джу́рджя, -жі, ж. Муть, густая мутная жидкость. Мнж. 179.
Допра́вди нар. Дѣйствительно. Я таки доправди дуже втомилась. Чуб.
Запої́ти, -пою́, -їш, гл. Упоить.
Згаку́ нар. Зря, необдуманно. Дурню ти божий! Хиба там шлях, чи що, шо тебе згаку понесла лиха година у яку яругу. Харьк.
Насмішка, -ки, ж. = смішки. Уже минаються дівоцькі насмішки. Чуб.
Обвити, -ся. Cм. обвивати, -ся.
Походонька, -ки, ж. Ум. отъ похода.
Чепія, -пії́, ж. = чепіга 1. Чуб. V. 698.
Шкутильгати, -га́ю, -єш, гл. = шкатильгати. Аж он Семен шкутильгає. Черк. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВАЛНИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.