Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

валниця

Валниця, -ці, ж. Перекладина, на которой лежатъ концы вала (въ мельницѣ). Черниг. у. Мик. 480. Ум. валничка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 124.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАЛНИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАЛНИЦЯ"
А́йкало, -ла, ж. = Ая́йкало.
Барилочка, -ки, ж. Ум. отъ барилка.
Голодування, -ня, с. Голоданіе.
Госпо́да, -ди, ж. Домъ и хозяйство какой-либо семьи. Пішли до його господи, та й не застали його дома. Рудч. Ск. І. 192. Покинув матір і господу. Шевч. 525. Дівчинонько, пусти на господу! — Козаченьку, боюсь поговору. Чуб. V. 151. Ум. Госпо́донька.
Доли́нний, доли́новий, -а, -е. Относящійся къ долинѣ.
Карноухий, -а, -е. Съ маленькими ушами.
Лакузка, -ки, м. Ум. отъ лакуза.
Лущ, -ща, м. пт. Fringilla coccothraustes. Вх. Пч. II. 10.
Твердішати, -шаю, -єш, гл. Дѣлаться тверже.
Труднити, -дню, -ниш, гл. Затруднять.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВАЛНИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.