Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вальок

Вальок, -лька, м. Комокъ мокрой глины, приготовленной для обмазки стѣнъ, также для складыванія стѣнъ глинобитныхъ построекъ, — въ послѣднемъ случаѣ глина перемѣшана съ соломой. Рудч. Ск. II. 28. Kolb. І. 55.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 124.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАЛЬОК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАЛЬОК"
Буковинець, -нця, м. Житель Буковины. Желех. Ум. буковинчик. Желех.
Вербинка, -ки, ж. 1) Ум. отъ вербина. 2) Раст. Aster Amellus L. Вх. Пч. II. 29.
Відзімувати, -му́ю, -єш, гл. Перезимовать.
Дзеренча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. = Деренчати. Мир. ХРВ. 68.
Лінува́тися, -нуюся, -єшся, гл. Лѣниться. «Поможи, Боже!» — А ти не лінуйсь, небоже! Ном. № 9943. Я їй щиро робила, не лінувалась і слухняна була. МВ. І. 29.
Лоскови́тий, -а, -е. Боящійся щекотки. Не лоскочи мене! — Який ти лосковитий, — зараз уже й боїшся. Конст. у.
Нахилий, -а, -е. 1) Наклонный, покатый. 2) Сгорбленный, согнутый. 3) Склонный, податливый.
Обідрати, -ся. Cм. обдирати, -ся.
Перекошлати, -лаю, -єш, гл. Всклокочить.
Сердак, -ка, м. Верхнее теплое суконное платье галицкихъ крестьянъ, расшитое шнурками. Гол. Од. 68. Kolb. I. 35. Шух. I. 126. 128.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВАЛЬОК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.