Відтовкувати, -кую, -єш, сов. в. відтовки, -вчу, -чеш, гл. 1) Оканчивать, окончить толочь. 2) Отрабатывать, отработать толченіемъ. 3) Только сов. в. Отбить. Треба йому відтовкти боки, щоб другий раз глядів лучче телята.
Геній, -нія, м. Геній. Не чути в його словах дихання генія.
Дерезо́вий, -а, -е. Изъ дерез'ы, свойственный дерез'ѣ.
Дра́ма, -ми, ж. Драма. «Колії. Українська драма».
Переплатка, -ки, ж. Ум. отъ переплата.
Перестрибнути Cм. перестрибувати.
Побрязкати Cм. побрязкувати.
Простогнати, -ну, -неш, гл. Простонать.
Тупнути, -ну, -неш, гл. Топнуть. Серед степу тупне кінь ногою. Треба й на свого филозофа тупнути раз та другий.
Укушати, -шаю, -єш, гл.
1) Ѣсть. Будеш ти в мене хліб сіль вкутати, маленькі дітки доглядати.
2) Употр. только сов. в: укусити, -шу, -сиш. Він і вкусить, і меду дасть. Гадюка хоч не вкусить, то засичить.
