Виляти, -ля́ю, -єш, гл.
1) Вилять. Виляє уже, як той пес.
2) Уклоняться отъ работы. Виляти молотникові не можно.... трах-трах, трах-трах, — не оставайсь! Поли, поли, та, Марушко, поли, не виляй.
Вислозадий, -а, -е. О рогатомъ скотѣ: съ такой задней частью спины, которая опускается внизъ.
Вистоюватися, -стоююся, -єшся, сов. в. вистоятися, -стоюся, -єшся, гл.
1) Настаиваться, настояться. Вівці, вистоявшись за день, ідуть швидко.
2) Устаиваться, устояться.
Домча́тися, -чу́ся, -чи́шся, гл. Домчаться.
Протеп, -пу, м. Тропа? Ходім сами, проте́пом своїм.
Роскувакатися, -каюся, -єшся, гл. Расплакаться (о дѣтяхъ).
Руків'я, -в'я, с. Рукоятка, — напр. у креста, хоругви.
Тростити, -щу́, -сти́ш, гл. О конѣ: быть больнымъ тростю. Кінь тростить.
Увольняти, -няю, -єш, сов. в. увольни́ти, -ню, -ниш, гл. = уволяти, уволити. Ввольни, Боже, мою волю: зостав мене удовою.
Штуц, -ца, м. Штуцеръ, ружье. А сфативсє пан Каньовський свій штуц набивати.
