Засопти́ся, -пу́ся, -пе́шся, гл. = засапатися. Оддиш бо трохи, Остапе! бач, як засіпся.
Кивати, -ва́ю, -єш, [p]одн. в.[/p] кивнути, -вну́, -неш, гл. 1) Кивать. Хоч поміра, а таки пальцем кива. Кива головою, наче кобила в спасівку. Не кивай на мене чорними бровами. 2) Махать. Кивнув на чуру і чура сів коло його. кивати дзвонами. Звонить. За шинкаром молоденьким дзвонами кивають, а шинкарку Явдосеньку кіньми ростягають. кивати п'ятами. Шляться, шататься. П'ятами киває, бо діла не має.
Ковінька, -ки, ж.
1) Палка съ загнутымъ концомъ. Родъ дѣтской игры, въ которой ковінькою гоняется обрубокъ дерева или камешекъ. Отъ этой игры выраженіе: на руку ковінька. Какъ разъ того и надо. Какъ разъ кстати. Нашому Нечипору на руку ковінька. Марусі на руку ковінька, — мерщій з хати.
Крюкання, -ня, с.
1) Карканье, крикъ воронъ; курлыканье журавлей.
2) Кваканье лягушекъ.
Обливати, -ва́ю, -єш, сов. в. облити, обіллю, -ллєш, гл. Обливать, облить. Як згадаю миленького, обливають сльози.
Паучиня, -ня, с. = павутиння.
Пиндючитися, -чуся, -чишся, гл. Важничать, спесивиться.
Повиставляти, -ля́ю, -єш, гл. Выставить (во множествѣ). Глибоке провалля... повиставляло напроти сонця свої жовті глинясті боки.
Стрільний, -а, -е. Огнестрѣльный. Стрільни рана.
Шемтіти, -мчу, -тиш, гл. Шуршать, производить шорохъ.
