Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вандрівник

Вандрівник, -ка, м. = мандрівець. Желех. Вандрівник, — завандрував в половник (насмѣшка надъ пойманнымъ воромъ). Фр. Пр. 136.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 125.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАНДРІВНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАНДРІВНИК"
Вавцір, -ра
Ганусковий, ганусовий, -а, -е. Анисовый.
Гил, а гил! меж., которымъ прогоняютъ гусятъ. Kolb. І. 65.
Гуна́ти, -на́ю, -єш, гл. = Лунати. Харьк.
Збави́тель, -ля, м. Спаситель. Перестань тужити, зачни благати Збавителя. Чуб. V. 119.
Крижевий, -а, -е. Квадратный. Шух. I. 110, 176. криже́ва плахта? Чуб. VII. 428.
Ли́стя, -тя, с. соб. 1) Листья растеній, листва. З верби листя опадає. Чуб. III. 205. Шелестить пожовкле листя по діброві. Шевч. 195. 2) Письма. Гей сів Сани кінець стола, дрібне листе пише. Гол. І. 19. Ум. листячко. У городі бузина, на їй листячко. Чуб. V. 176.
Подотісувати, -сую, -єш, гл. Дотесать (во множествѣ).
Поприндитися, -джуся, -дишся, гл. Разсердиться, раскапризничаться (о многихъ). Дівчата поприндилися на хлопців та й не пішли у танець.
Совманитися, -нюся, -нишся, гл. Двигаться, ходить туда и сюда. Батько й мати Василеві засмучені совманяться по хаті. Г. Барв. 393.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВАНДРІВНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.