Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вандрівник

Вандрівник, -ка, м. = мандрівець. Желех. Вандрівник, — завандрував в половник (насмѣшка надъ пойманнымъ воромъ). Фр. Пр. 136.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 125.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАНДРІВНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАНДРІВНИК"
Вакса, -си, ж. Вакса. Уман. І. 62.
Водотяг, -га, м. Водяной насосъ.
Дочка́, -ки́, ж. Дочь. І появив він (Адам) сини і дочки. Св. П. І кн. М. V. 4. Вона князька дочка. МВ. ІІ. 32. Не веліла мати вдовиної дочки брати. Мет. 81. Ум. до́ченька, до́чечка. Чуб. II. 69. Кв. І. 15. Встань, моя дочечко, встань, моя галочко. Млр. л. сб. 125.
Звужа́тися, -жа́юся, -єшся, сов. в. звузи́тися, -вужу́ся, -зи́шся, гл. Съуживаться, съузиться.
Ільмаковий, -а, -е. Вязовый, берестовый.
Каменіти, -ні́ю, -єш, гл. Окаменѣвать. Я мов камінь той каменію. МВ. Вона каменіла, дивлячись на все те. Мир. Пов. І. 128.
Ло́тать, -ті, ж. = латаття. Угор.
Обчепляти, -ля́ю, -єш, гл. Обвѣшать. Обчепляв старця торбами. Васильк. у.
Помочувати, -чую, -єш, гл. Смачивать. Шух. І. 253.
Чистак, -ка, м. Сѣть для ловли рыбы на днѣпровскихъ отмеляхъ. Вас. 188.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВАНДРІВНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.