Бобов'янка, -ки, ж. = бобовиння.
Верблик, -ка, м. Принадлежность уздечки, — задвижки, удерживающія съ обѣихъ сторонъ уздцы, вкладываемыя въ ротъ лошади.
Зажира́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. заже́рти, -жеру́, -ре́ш, гл. 1) Ѣсть, поѣсть. Хліб тиждень печений, та такий, що й зажерти не можна. 2) Пожирать, пожрать, сожрать. Зажер усе, нічого не зіставив. І жадав неситим духом увесь світ зажерти. Неправда увесь світ зажерла.
Закавча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Запищать.
Куняти, -ня́ю, -єш, гл. Дремать. Мале дитя коло його на сонці куняє. Куняє й наливає, наливає — випиває, випиває і куняє, свого віку козацького доживає.
Літня́к, -ка́, м. Лѣтняя дорога.
Опарити, -ся. Cм. опарювати, -ся.
Посівкатися, -каюся, -єшся, гл. О матеріи: сдѣлаться рѣдкой, подобной кисеѣ. Уже вона (спідниця) і так посівкалась, а як почну у буддень носить, дак і роспадеться зовсім.
Скіпати, -паю, -єш, гл.
1) Колоть, раскалывать, щипать (лучину).
2) Раздроблять въ щепки. (Гарматами) скіпає в скіпки наш Байда гаспидські ґалери.
Угниличити Cм. угниличувати.
