Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

валькування

Валькування, -ня, с. 1) Выведеніе глиняной стѣны. 2) Обмазка стѣнъ глиной (вальками).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 124.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАЛЬКУВАННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАЛЬКУВАННЯ"
Добіли́ти, -ся. Cм. Добіляти, -ся.
Жи́ця, -ці, ж. = ложка. Вх. Лем. 413. Ум. жичка. Вх. Лем. 41
Жону́хна, -ни, ж. Ум. отъ жона.
Звлада́ти, -да́ю, -єш, гл. Совладать. З серцем не звладаю, коли Петро не мій буде, то смерть загадаю. Котл. (1874). 336.  
Кравчиха, -хи, ж. Портниха или жена портного. Желех.
Повирізувати, -зую, -єш, гл. Вырѣзать (во множествѣ), перерѣзать (многихъ).
Приборкати Cм. приборкувати.
Прокувати, -ку́ю, -єш, гл. Прокричать (о кукушкѣ). Зацвіли вишні, прокувала сива зозуля. МВ. І. 140.
Ситиця, -ці, ж. = сита. Чим дитину годувать?... Чи кутицею із ситицею? Мил. 37.
Чуйно нар. 1) Чутко. Чуйно наслухають. Млак. 85. Я серцем чуйно ті печалі чую. К. Дз. 200. 2) Бдительно.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВАЛЬКУВАННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.