Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бідацьтво
бідашечка
бідашка
бідашний
бідвиннячко
бідити
бідка
бідкання
бідкатися
бідко
бідкувати
бідкуватися
бідний
бідник
біднити
біднитися
бідниця
біднівство
біднійшати
біднісінький
бідність
бідніти
біднішати
бідно
біднота
бідночія
бідня
бідняга
бідняк
бідняка
бідняство
біднячка
бідолага
бідолажний
бідолайчик
бідолак
бідолака
бідолах
бідолашний
бідонька
бідорака
бідораха
бідота
бідочка
бідування
бідувати
бідуля
бідяга
бієць
біжак
біжачий
біждерев
біжка
біжний
біжник
біжниця
біз
бізувати
бізуватися
бізун
бізцем
бізьдерево
бій
бійзько
бійка
бійкуватий
бійно
бійство
бік
білавий
білавка
білан
біларапський
білас
біластий
білаш
білений
біленик
біленце
біленький
білесенький
білет
білечка
білизна
білизнина
білий
білик
білилечко
білило
білина
білити
білитися
білиця
біличка
білісінький
білісінько
білість
біліти
білітися
білка
білкатий
білко
білля
біло
білобокий
білобородий
білобрівка
білобровий
біловерба
біловидий
біловинники
біловолосий
біловус
біловусий
білоголова
білоголовець
білоголовий
білоголовка
білоголовник
білогородок
Багнітувати, -ту́ю, -єш, гл. = багнити. Кіев.
Вр.... Кромѣ нижепомѣщенныхъ словъ. Cм. еще ур...
Доле́жка, -ки, ж. Плодъ, которому необходимо нѣкоторое время полежать, чтобы дозрѣть.
Загово́рюватися, -рююся, -єшся, сов. в. заговори́тися, -рю́ся, -ришся, гл. = замовлятися. Запікайся кров, заговоруйся кров, замовляю тебе. Чуб.
Карковий, -а, -е. Затылочный.
Лавка, -ки, ж. 1) Ум. отъ лава. 2) Доска въ ткацкомъ станкѣ, на которой сидить ткачиха. Конст. у. 3) Ткацкій снарядъ для вязанія начиння, то-же, что и стілець (Cм.) Конст. у. 4) Одинъ изъ двухъ гладкихъ продолговатыхъ кусочковъ дерева, находящихся внутри лавчастого замка (Cм.), посредствомъ которыхъ происходить замыканіе. Шух. І. 9. 5) мн. лавки. Длинный рубанокъ. Шух. І. 87, 249. 6) Лавка (торговая), — заимств. изъ великорусскаго. Міщане, що лавки в місті тримали, а тепер чи й лавки у хаті є (т. е. обѣднѣли). Ном. № 10562.
Погарбати, -баю, -єш, гл. Захватить, насильно взять (во множествѣ).
Розор II, -ру, м. Углубленіе, образуемое плугомъ послѣ извѣстнаго пріема вспашки, а именно: орати в розор — пахать поле, начиная съ краевъ участка и оканчивая на серединной линіи, гдѣ образуется углубленіе, которое и есть розор. Нѣжин. у.
Розчиняти, -няю, -єш, сов. в. розчини́ти, -ню́, -ниш, гл. 1) Отворять, отворить, растворять, растворить. Двері розчиняє. МВ. ІІ. 177. 2) Растворять, растворить, дѣлать, сдѣлать закваску для хлѣба. МУЕ. III. 34. Св. Л. 97. Гречаники розчиняла. Чуб. V. 1173. 3) Вскрывать, вынимать, вынуть внутренности. Стали розчинять рибу. Грин. І. 66.
Учащання, -ня, с. Посѣщенія, частые посѣщенія.
Нас спонсорують: