Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бузовка
бузов'я
бузок
бузувати
бузувір
бузувірів
бузувірка
бузувірний
бузув'я
бузун
бузьдерево
бузьків
бузько
бузьок
бузьочок
бузя
буїй
буй
буйвіл
буйволиця
буйволів
буйволя
буйволяка
буйко
буймистрія
буйний
буйність
буйно
буйтур
бук
букарт
букарь
букат
буката
буква
буквиця
буквичний
буки
буки-барабан-башта
букивчак
буківка
буков
буковенний
буковий
буковина
буковинець
буковинка
буковинський
буковинчик
букодірка
букодірча
букурійка
букурія
букша
букшпан
букшпановий
булава
буланий
булат
булатний
булатовий
булдимка
булдимок
булеґа
булига
булиголова
булий
булінька
булка
бульба
бульбан
бульбашка
бульбашний
бульбеґа
бульбисько
бульбиця
бульбуки
буль-буль!
бульбулькання
бульбулькати
бульб'яник
бульва
бульвинка
бульк!
булька
булькання
булькати
булькатий
булькіт
булькнути
булькотати
булькотнеча
бульон
бульчати
буля
булянка
бумага
бумажний
бумбак
бум-бум!
бумкати
бунда
бундз
бундзик
бундючитися
бундючний
бундючно
бундячитися
бундячний
буніти
бункош
бунт I
бунт II
бунтиковий
бунтичок
бунтівний
бунтівник
бунтівниця
бунтовливий
бунтовник
Виснажувати, -жую, -єш, сов. в. виснажити, -жу, -жиш, гл. Обезсиливать, обезсилить, истощать, истощить.
Водозбір, -збору, м. Бассейнъ. Желех.
Задніпря́нський, -а, -е. Заднѣпровскій. Вони дивились на темний задніпрянський бір. Левиц. Пов. 24.
Криниця, -ці, ж. 1) Ключъ, родникъ, источникъ. Піди до криниці; поки півні не співали, умийся водою. Шевч. 15. До доброї криниці стежка утоптана. Ном. № 4471. 2) Одно изъ созвѣздій. По дорозі (млечный путь), саме в розсохах єсть криниця — чотирі зірки, а від неї пішла дівка з відрами — три зірки. Мнж. 148. Ум. криниченька, криничка. Ой у полі криниченька на чотирі зводи. Мет. 7. Зайду до тієї кринички, що я чистила, то, може, там нап'юсь. Рудч. Ск. II. 57.
Невада, -ди, ж. Безвредность.
Ниньки нар. = нині. Ниньки живеш, а завтра гниєш. Ном. № 8262.
Підгожати, -жа́ю, -єш, сов. в. підгоди́ти, -жу, -диш, гл. Подряжать, подрядить. Жиди підгожають жито возити до Київа.
Повестися, -ведеться, гл. безл. 1) Пойти. Знову повелось по старому. Ком. І. 15. 2) Удаться. От же матері дав Бог талан, а мені дак уже й не повелось. Г. Барв. 424.  
Сміятоньки, -ся, гл. ум. отъ сміятися. Не з мене ся сміятоньки, не з мене ся кпити. Грин. III. 185.
Шурхнутися, -нуся, -нешся, гл. Провалиться. Церква виходить, виходить (із землі) — вже і баню видно. Аж тут прибігла за ними матка. Що ви тут, вражі діти, робите? — Вона так знову й шурхнулась в землю. КС. 1882. VII. 89.
Нас спонсорують: