Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бурхливий
бурхнути
бурхнутися
бурхотіти
бурчак
бурчало
бурчати
бурчачок
бурчимуха
бурштин
бурштиновий
бурьовий
буря
буряк
буряковий
буряковиння
бур'ян
бур'янина
бур'яніти
бур'янник
бур'януватий
бур'януватіти
бур'янчик
бур'янюка
буряти
бурячиння
бурячковий
бурячник
бурячок
бурячча
бусель
бусень
бусі
бусленя
буслиний
буслячий
бусол
бусурканя
бусурман
бусурманець
бусурманити
бусурманитися
бусурманський
бусурманщина
бусурмен
бусурменець
бусурменити
бусурменитися
бусурменський
бусурменщина
бусь!
бусько
бусьок
бусьчиха
бут
бута
бутати
бутвиння
бутей
бутель
бутелька
бутельковий
бути
бутик
бутин
бутина
бутинарь
бутинник
бутинок
бутириння
бутирь
бутити
бутівка
бутіти
буткол
бутлик
бутля
бутлявий
бутний
бутність
бутніти
буття
бутук
бутум-бутум-бас
бутурлин
бутурма
бух!
бухало
бухан
буханець
бухарка
бухати
бухи-бухи!
бухикало
бухикання
бухикати
бухикнути
бухинка
бухкати
бухкотіти
бухнути
бухня
бухоний
бухтіти
буц! I
буц II
буцати
буцатися
буцегарня
буцик
буцівка
буцім
буцкати
буцнути
буць
буцьо
буча
бучавий
бучавіти
бучак
Двойко́ чис. Двое, пара. Родилося у їх скоро двойко діток — близнята: син і дочка. Рудч. Ск. I. 131. Нас тілько двойко в світі. МВ. Худібчину завів і діток сплодив двойко: карапуза хлопчика та скверуху дівчинку.
Дрімо́та, -ти, ж. Дремота. Левиц. І. 9. Ой ходить сон коло вікон, а дрімота коло плота. Мет. 2. Ой. на кота воркота, на дитину дрімота. Макс. Цвіти ж собі, живи собі самотою, самотою, втішай себе солодкою дрімотою, дрімотою. К. Досв. 49.
Заба́мкати, -каю, -єш, гл. = забаламкати.
Мовчу́н, -на, м. Молчальникъ, неразговорчивый человѣкъ. Левиц. І. 138.
Нагірчи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Сдѣлать горькимъ.
Обтинати, -на́ю, -єш, сов. в. обтя́ти, обітну, -неш, гл. Обрѣзывать, обрѣзать, обсѣкать, обсѣчь. Обтинають крильця пташечкам, щоб вони не позалітали. Стор. МПр. 70. Мечами гілля обтинали. Не їдному молодцеві кучерики обтяла. Чуб. V. 1000.
Покрадати, -да́ю, -єш, гл. Красть постоянно понемногу.
Поросперізуватися, -зуємося, -єтеся, гл. Распоясаться (о многихъ).
Сайдак, -ка, м. 1) = сагайдак. Ой поїхав Венчеслав на коню гуляти, а повісив через плечі та сайдак багатий. Макс. Дзвенить над ним сайдак і лук мідяний. К. Іов. 89. 2) Годъ рыболовнаго сака. Вх. Пч. II. 23.
Ужачки, -чок, мн. Раст. Iris Pseudo-Acorus L. ЗЮЗО. I. 125.  
Нас спонсорують: