Живе́ць, -вця́, м. 1) Сила, жизненная сила. Ще єсть для всякої незгоди живець у вожая твого. 2) Молодое, дикорастущее деревцо, выкопанне для окулировки; также новые побѣги, отростки садоваго дерева. 3) Въ деревѣ: живая древесина. 4) Источникъ, ключъ. 5) Пульсъ. 6) Живая мелкая рыба, которую надѣваютъ на удочку, какъ приманку. 7) Подпочва. Не можна дуже глибоко пускати плуга, бо можно живцю достати. 8) Отличающійся въ разрѣзѣ темнымъ цвѣтомъ, плотный слой выдѣланной на подошвы кожи. 9) Ремешекъ съ деревянной палочкой на концѣ. Онъ прикрѣпляется къ неводу и свободнымъ концемъ съ палочкой накручивается на канатъ, когда его нужно тянуть. Як тілько мережа наближалась до берега, ті, що стояли на кінці кодоли, роскручували живці. 10) Ремешекъ, около котораго плетется кнутъ. 11) Желѣзное кольцо посрединѣ верхней части ярма, — въ него проходить дышло экипажа, плуга.
Захища́тися, -ща́юся, -єшся, сов. в. захисти́тися, -щу́ся, -сти́шся, гл. Прикрываться, прикрыться, защищаться, защититься. Возами захистились од вітру.
За́чіска, -ки, ж. = кичка 1.
Остяк, -ка, м. = остюк. Вівсянії половиці та й не хоче їсти, а яшна з остяками буде в язик лізти.
Петрик, -ка, м. Улитка.
Пороздягатися, -гаємося, -єтеся, гл. Раздѣться (о многихъ). Пороздягалися, давай усі топтатись (у потоці) та шукати.
Посторонь нар. Въ сторону, поодаль, особнякомъ. Яким вже я тихим видом не підходила розмовитись з нею, роспитаться за все, так вона ж од мене посторонь.
Тупотіння, -ня, с. = тупотання. Крик, свистіння й тупотіння лилося таки з того краю.
Удосвіта нар. На разсвѣтѣ, до разсвѣта. Удосвіта встав я, темно ще на дворі; де-не-де по хатах ясне світло сяє.
Чекмінь, -ня, м. Родъ верхней длинной одежды у мѣщанъ. Одітий він був по міщанському: у довгому сукняному чекмені, що спадав аж до самих чобіт. То прийшов хтось незнакомый в плисовім чекмені. Cм. чекман.
