Захвилюва́ти, -лю́ю, -єш, гл. Заволноваться.
Зби́ток, -тка, м. Чаще во мн. ч.: зби́тки. 1) Изобиліе, излишество. Живуть пани у збитках і горя не знають. . Великі збитті усякого добра. 2) — робити. Проказничать. Оті шалихвости паничі зробили мені збитки, взяли коняку та й знатурили. Бо ти тут збитки робиш. 8) на зби́тки. На зло. Це він на збитки отак робить. Я просив його заждати на мене, а він узяв та й на збитки поїхав. На збитки не загину.
Ковта́ти, -та́ю, -єш, одн. в ковтну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Глотать, глотнуть. Мовчав він, мовчав, тілько знай сльози ковтає. Бідна Леся мабуть добре ковтнула знахарчиного зілля од переполоху. сли́нку ковта́ти. Видѣть, какъ другіе ѣдятъ, а самому не имѣть возможности. Нашому теляті лиш слинку ковтати. Употребляется и въ болѣе широкомъ значеніи: не имѣть возможности сдѣлать желаемаго въ то время, какъ другіе дѣлаютъ.
Луплі́ння, -ня, с. Сдираніе, обдираніе (кожи, скорлупы, коры, шелухи и пр.).
Подурити, -рю́, -риш, гл. Лиш най хоть подурить, що мня любить... я повірю.
Пролизати Cм. пролизувати.
Пуля, -лі, ж. Дѣтск. Утенокъ.
Раком нар. На четверенькахъ, на корачкахъ. Став на дверях раком. Не всім туди раком лізти, де зузуля кує.
Схоплюватися, -плююся, -єшся, сов. в. схопитися, -плюся, -пишся, гл. 1) Схватываться, схватиться, вскакивать, вскочить, быстро подняться. Еней з просоння як схопився. І разом схопились та до воріт. Схопилась та й побігла шляхом, а вже вечоріло й роса пала. 2) Вскакивать, вскочить на что. На коника схопився. 3) Подниматься, подняться. Схопилась велика вітряна бура.
Шалава, -ви, об. Разиня, медлительный человѣкъ.