Заїда́ти, -да́ю, -єш, сов. в. заї́сти, -ї́м, -їси́, гл. 1) Заѣдать, заѣсть. Любощів ні заїсти, ні запити, ні заспати. 2) Заѣдать, заѣсть, загрызть (кого). 3) Губить, погубить, не дать жить. Чи я в тебе, моя мати, увесь хліб поїш, що ти мене, моя мати, та навік заїла. Старий став я: літа мої вороги заїли. Світ мені зав'язав, заїв мій вік рожевий. 4) Захватывать, захватить (чужое добро). Одні в одних достатки заїдають. Он мого полтинника заїла... А мого карбованця...
Закопоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) О дѣтяхъ: побѣжать мелкими шажками. 2) О лошадяхъ: побѣжать съ быстрымъ топотомъ. Закопотіли коні. Ущухло поле. Тільки коні закопотіли там то там.
Каліво, -ва, с.
1) Кустъ картофеля. Картопля сеє літо не вродила: потроху пуд калівом. Оце три каліва викопала.
2) О коноплѣ, льнѣ: половина повісма.
Перевіз, -возу, м.
1) Перевозъ, перевозка. За морем вовк три гроші та руб перевозу.
2) Переправа. Ой пішли чумаки в дорогу, дійшли вони до перевозу. — держати. Перевозить черезъ рѣку. Дівка Ориночка перевіз держала.
3) Родъ игры: бросаніе камешковъ такъ, чтобы они скакали рикошетомъ по водѣ.
Плиг II, -гу, м. Прыжокъ. з пли́гу збитися. Сбиться съ толку, спутаться. Еней од страху з плигу збився.
Потопний, -а, -е. Относящійся къ потопу. Із небес потопні води.
Пошепки нар. Шепотомъ. Пошепки сказала. Розмовляють собі пошепки.
Прокахикати, -каю, -єш, гл. Прокашлять сухимъ кашлемъ.
Пхати, пхаю, -єш, гл.
1) Пихать, толкать. Чого ти так мене, паскудо, в боки пхаєш?
2) Впихивать. І страву всякую без мови в голодний пхали все куток.
Решетище, -ща, с. Ободъ въ рѣшетѣ.