Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

баштанище
баштанний
баштанник
баштанниця
баштановий
баштанчик
баштовий
баштонька
башточка
баюра
баюристий
баюрище
баюс
баюсатий
бая
баяння
баяти
бгайниця
бгальня
бганий
бганка
бгати
бгатися
бгачкий
бджілка
бджілонька
бджілочка
бджола
бджоленята
бджолиний
бджолове
бджоляний
бджоляник
бджолянкувати
бджолята
бе
бе! базю-бе!
бебевхнути
бебесі
бебех!
бебехи
бебехнути
бебехнутися
бебряний
бебуля
бев!
бевзень
бевзь
бевка
бевкання
бевкати
бевкнути
бевхати
бевхнути
беговатий
беґа
беґар
беґарник
беґарош
беґас
беґеря
беґечати
беґоніти
бедзвін
бедзмін
бедрак
бедратий
бедрик
бедринець
бедро
бе-е!
без I
без II
безбарвий
безбатченко
безбач
безберегий
безбережний
безбеш
безбитниця
безбідний
безбідно
безбілетний
безбожний
безбожник
безбожницький
безбожницьтво
безбожниця
безбожність
безбожно
безбокий
безболісний
безбородий
безбородько
безбояззя
безбоязний
безбоязно
безбулавний
безвартний
безвартність
безверхий
безвершки
безвесельний
безвиводно
безвини
безвинний
безвинність
безвинно
безвиходно
безвіддя
безвідний
безвідходний
безвідходно
безвік
безвікий
безвілля
безвільний
безвільно
безвір'я
безвісти
Вагітна Прилаг., употр. только въ ж. р. Беременная (о женщинѣ). Рудч. Ск. І. 209.
Зморщитися, -щуся, -щишся, гл. Сморщиться. Левиц. Пов. 339. Згорбився, зморщився ще й зажурився. Чуб. V. 1147.
З'язувати, -вую, -єш, сов. в. з'язати, -з'яжу, -жеш, гл. = зв'язувати, зв'язати. З'язала снопів зо два та й кинула. Харьк. З'язувати б уже це, та нема мотузків. Харьк.
Істотний, -а, -е. Дѣйствительный, настоящій, точь-въ-точь. На обличча істотний Степан, але не він. Н. Вол. у.
Ненатля, -лі, ж. Ненасытность, жадность. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Понавкруги нар. = навкруги. Понавкруги ніде нічого не видно й близько. Мнж. 149.
Порозсмикуватися, -куємося, -єтеся, гл. Раздергаться (во множествѣ).
Примітка, -ки, ж. 1) = приміта. У нас примітка така: вгадуєш, як сонце заходить, — коли червоно — буде вітер. 2) у примітку бути. а) Быть замѣтнымъ. Устане ясне сонце і зайде, і знову устане, а Прісці і не в примітку. Мир. Пов. II. ІІІ. б) Быть знакомымъ. Знайома хода, одежа трохи в примітку, а парубок наче незнайомий. Мир. Пов. II. 92. 3) = намітка. Вх. Зн. 55.
Природний, -а, -е. 1) Естественный. К. Іов. 90. 2) Прирожденный. Він такий уже природний, зроду такий. Конст. у. — до чого. Способный къ чему. Не природний він до цього. Конст. у.
Продохнути, -ну, -не́ш, гл. Передохнуть. Жовтий пісочок заліг носочок, нельзя продохнути. Мет. 151.
Нас спонсорують: