Віднога, -ги, ж.
1) Каждая часть развѣтвленія (дороги, древеснаго ствола). Дорога вилами росходиться: та віднога, що на гору, йде в город..., а друга йде долиною. Дуб був високий, а на дубі три одноги були.
2) Рукавъ рѣки.
3) Отрогъ горы.
Дя́тлів, -лова, -ве. Принадлежащій дятлу.
Жлу́ктити, -кчу, -тиш, гл. Бучить бѣлье въ жлукті.
За́мужжя, -жя, с. = заміжжя.
Зм'яти, зімну, -неш, гл. = зімняти. Да покуль батеньку я в'єднав, я свою шапочку стер та зм'яв.
Ніцитися, -цуся, -цишся, гл. Жаться, съеживаться; прикидываться бѣднымъ. Усяк буде щулитись та ніцитись, що грошей нема. Cм. нітитися.
Попереціжувати, ясую, -єш, гл. Процѣдить (во множествѣ).
Сеймиковий, -а, -е. Относящійся къ сеймику.
Уповивання, -ня, с. Обматываніе, заворачиваніе, пеленаніе.
Хибкий, -а, -е. 1) Неустойчивый, шаткій, колеблющійся. Гойдала човник, хибкий як трісочка. Хибкий місток. Хибкий віз. (У лілеї) стебло тоненьке, хибке.
2) Слабый, неустойчивый по характеру, уступчивый. Таке в мене серце хибке, що й не встою, як знов проситимуть. Чудне, хибке, непевне слово в його.
3) Увертливый, ловкій. Хибкий хлопець. А як піде танцювати, то найхибкіщий Лавро.