Вестися, ведуся, -дешся, гл.
1) Быть ведомымь, вестися. Веди швидче коня! — Еге, веди! коли ж не ведеться!
2) Быть въ обычаѣ. У нас так не ведеться. На світі вже давно ведеться, що нижчий перед вищим гнеться.
3) Размножаться, плодиться, родить (о растеніяхъ). У нас гарно ведуться кури. У нашім ставну не ведуться карасі. Оця пшениця велася сім років, а на восьмий перевелася.
4) Везти, удаваться, счастливиться. Коли не ведеться, то й курка не несеться. Уже ним ся сього року любитки не веде.
Виновацтво, -ва, с. Виновность. повернути в виновацтво. Обвинить. Нехай же хто лихих моїх осудить, напасників поверне в виновацтво.
Запіка́на, -ної и запіка́нка, -ки, ж. Водка, сваренная съ пряностями. На запікану корінькову купив кубеби й калгану. Участувала запіканкою і тернівкою.
Нахильність, -ности, ж. Склонность.
Ніс, носа, м.
1) Носъ. носом закрути́ти. Быть недовольнымъ, выражать неудовольствіе. Та й закрутив же носом наш Кузьма Трохимович, неначе тертого хріну понюхав! З біса бо йому досадно стало. ніс під себе. Сконфузиться, оробѣть. Не що бо що, наче й чоловік щирий, а як прийдеться до діла, то й ніс під себе. носа вте́рти. Убавить спѣси, осадить.
2) Клювъ птицы.
3) Носокъ обуви.
4) Родъ игры въ карты. Ум. носик, носичок, носок. Ув. носюра, нося́ка.
Облупати, -ся. Cм. облупувати, -ся.
Переднити, -ню́, -ниш, гл. Перемѣнить дно. Передни́ти діжку.
Порозсмикуватися, -куємося, -єтеся, гл. Раздергаться (во множествѣ).
Прохлипати, -паю, -єш, гл. Проплакать, всхлипывая.
Пшик! меж. Выражаетъ короткое шипѣніе отъ погруженія въ воду раскаленнаго желѣза. Употребл. какъ существительное: пшик, ку, м. Перевівся на ковальський пшик. Був коваль такий мудрий, що взявся леміші чоловікові кувать, та багато заліза.... перепалив. «Ні, каже, чоловіче, скую тобі сокиру» .... «Не сокиру, а серп». А далі вже швайку, а далі й пшик: роспік залізця шматочок, що зосталось, та в воду: «от тобі, каже, й пшик».