Аке́ц! меж. Крикъ на телятъ.
Відсилати, -лаю, -єш, сов. в. відіслати, -шлю, -шлеш, гл. Отсылать, отослать, посылать, послать. Козак до дівчини дрібні листи пише, відсилає до дівчини буйними вітрами. Відсилають у солому спати. Да взяв Бог тую жінку, шо з цвіту, да одіслав на небо.
Відходити 2, -джу, -диш, гл.
1) Окончить хожденіе. Я вже відходив своє.
2) Оттоптать, утомить хожденіемъ (ноги). Відходила я свої ніженьки.
3) Вылѣчить. Вона тобі відходить твою слабість. Яка вродила, та й одходила.
Лю́бо нар. 1) Пріятно; хорошо; красиво. У людей діти — любо поглядіти. Сияло сонце в небесах; а ні хмариночки, та тихо, та любо, як у раї. Любо й неньці, як дитина в честі. З гарної дівки гарна й молодиця, — гарно завертиться, любо подивиться. 2) Съ наслажденіемъ. Не дві ночі карі очі любо цілувала. Невольники лежять, простягшись любо. 3) Любовно, въ любви, въ согласіи. Ум. любо́нько, любе́сенько. І досі ще стоїть любенько рядок на вигоні тополь. Ходить по хаті..., урядившись як можна гарніш, виголившись чистенько і чуб вистригши любесенько. Тихенько й любенько день мине. Мені, моя доле, дай на себе подивитись, дай і пригорнутись, під крилом твоїм любенько в холодку заснути. Сестро моя, не журись, голубко! Досі жили з тобою любенько, — треба так і звікувати. І за руки любенько взявшись, до ратуші пішли тишком.
Ненатля, -лі, ж. Ненасытность, жадность.
Обихідчастий, -а, -е. = обіхідчастий. Хата обихідчаста.
Певен, -вна, -не = певний. Як що зробиш, парубче, своє діло як слід, — тоді я буду певен і знатиму, що все у гаразді.
Побабіти, -бію, -єш, гл.
1) Сдѣлаться женоподобными (мног.).
2) Сморщиться. Оце як твої руки побабіли.
Порібрина, -ни, ж. = поребрина.
Соболевий, -а, -е. Соболиный.