Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

балакуватий
балакун
балакучий
балам! балам!
баламкати
баламут
баламута
баламутити
баламутка
баламутний
баламутно
баламутство
балан
баланда
баландати
баландіти
балахрестити
балачка
балбера
балберка
балберний
балберочка
балберочний
балбира
балда
балеґа
балець
бали
балик
балище
балія
балка
балмус
балок
балта
балтина
балу
балування
балувати
балух
балухатий
балухи
балуша
балхва
балцанка
баль
бальвувати
бальзанка
бальо
бальовий
бальога
бальок
балювання
балювати
балюра
балякати
баляки
баляндраси
баляндрасити
баляндрасник
баляс
баляси
балясник
балясниця
балясувати
бам-бам!
бамбара
бамбера
бамбиляти
бамбула
бамбулька
бамбух
бамкати
баналюки
банда
бандаж
бандажований
бандажувати
бандазка
бандазкований
банджюр
бандз
бандина
бандур
бандура
бандури
бандурка
бандурний
бандурник
бандуронька
бандурочка
бандуруватий
бандурчаник
бандурчанка
бандурчина
бандурша
бандурянка
бандурята
бандюра
банелюки
баник
банита
банити
банитися
банітувати
банка
банкас
банкет
банкрут
банкрутство
банкрутувати
банність
банно
баночка
банта
бантина
бантиня
бантувати
банувати
бануш
Бум-Бум! меж., выражающее звукъ басовой трубы, бубна, барабана и т. п. О. 1862. VII. 74.
Заве́штатися, -таюся, -єшся, гл. 1) Засуетиться. Вона завешталась по хаті, — дивлюсь, несе й черв'яка заморити. 2) Начать шляться. Парубок сидів удома, а це завештався по містах. 3) Засидѣться, загуляться. На току завештався: там молотять та віють. Харьк. У пасіці завештався. Харьк.
Зачу́ханий, -а, -е. Безпризорный, оставленный безъ попеченія. Як би прибрати, то й дитина була б гарна, а то нема рідної матері, то й ходить зачухане. Зміев. у.
Збур'Янува́тіти, -тію, -єш, гл. О травѣ: засориться сорными травами. Аф. 447.
Кугач, -ча, м. = сич. Кугач реготів. Мил. 10.
Ополудень нар. Въ полуденную пору. Бігав я, ганявся зранку. Було вже ополудень, як я зустрів одного з них. Новомоск. у.
Позаколювати, -люю, -єш, гл. Заколоть (многихъ).
Покумитися, -млюся, -мишся, гл. = покуматися.
Посмуткувати, -ку́ю, -єш, гл. Погрустить.
Умазувати, -зую, -єш, сов. в. умазати, -жу, -жеш, гл. 1) Пачкать, запачкать. Умазать морду їх мазкою. Котл. Ен. V. 62. 2) Влѣплять, влѣпить (въ стіну при мазаніи глиной). Вмазала люстерко в стіну.
Нас спонсорують: