Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бануша
банька
банькатий
банькач
банюр
банюра
баня
баняк
бар
барабан
барабанити
барабанський
барабанчик
бараболиння
бараболисько
бараболінник
бараболя
барабосити
баран
баранець
баранина
бараниця
баранище
баранка
баранковий
баранник
барання
баранок
баранта
баранча
баранчик
баранчук
бараня
бараняр
баранятко
бараняточко
баранячий
барасулі
барашкувати
барбачія
барбольки
барболя
барбос
барбосів
барбуля
барбун
барва
барвистий
барвисто
барвити
барвін
барвінець
барвінина
барвінковий
барвінок
барвний
барв'як
барда
бардадим
бардаш
бардз
бардиґа
бардина
бардичка
бардочка
барже
барз
барза
барзий
барзій
барзки
барзо
бари
баривка
баривчина
барилечко
барилка
барилко
барило
барилочка
барилочко
барилькуватий
барильний
барильце
барильчина
бариляка
барити
баритися
бариш
баришівне
баришівник
баришник
баришництво
баришницький
баришок
баришування
баришувати
барівка
баріння
барка
баркан
баркас
барки
баркицнути
барліг
барлій
барложитися
барма
бармувати
бармуватися
барна
барнавий
барнак
барнастий
барник
барноха
барнуля
барнявий
барнястий
барок
Безкрилий, -а, -е. Не имѣющій крыльевъ, безкрылый.
Газарі, -рів, м. мн. Патронташи, пришитые на груди къ чемеркѣ. Черном.
Застря́ти Cм. застрявати.
Ік пред. = к. Аж ік вечору вже знову приходить. Рудч. Ск. II. 161.
Копанина, -ни, ж. Копанье постоянное.
Особливе нар. = особе. Поставте, каже, мені хату особливе. Рудч. Ск. II. 115.
Парторити, -рю, -риш, гл. = партолити. Дивлюся, жінка коло печі щось там парторить на обід. Алв. 101.
Примітка, -ки, ж. 1) = приміта. У нас примітка така: вгадуєш, як сонце заходить, — коли червоно — буде вітер. 2) у примітку бути. а) Быть замѣтнымъ. Устане ясне сонце і зайде, і знову устане, а Прісці і не в примітку. Мир. Пов. II. ІІІ. б) Быть знакомымъ. Знайома хода, одежа трохи в примітку, а парубок наче незнайомий. Мир. Пов. II. 92. 3) = намітка. Вх. Зн. 55.
Токарня, -ні, ж. 1) Мастерская токаря. 2) Токарный станокъ. Части: підстава — основаніе, два вертикальныхъ столбика — стовпи, соединенные вверху продолбленнымъ вдоль посрединѣ огнивом, въ которое входить вертикальный за́яць, передвигаемый въ отверстіи вдоль огнива; отъ заяца до стовпа (лѣваго отъ работника) идетъ вало́к, между однимъ концемъ котораго и заяцем вставляется обтачиваемый кусокъ дерева; валокъ приводится во вращательное движеніе ремінем — ремнемъ, нижній конецъ котораго прикрѣпленъ къ постолу — подножкѣ, а верхній къ перекладинѣ отдѣльно стоящаго стовпа, называемой жердка; въ лѣвый отъ работника столбъ вдолблена толстая дощечка решітце́, отъ которой до заяця идетъ кривуля, — на послѣднюю опирается лѣвая рука работающаго. Части подножки, придѣланной къ основанію: постіл — на него ступаетъ нога, онъ вдѣланъ въ воротило, а послѣднее концами входитъ въ двѣ жабки. Сидѣлье токаря — сіде́ць. Шух. I. 305, 306. 3) Станокъ для обточки колесныхъ ступицъ. Сумск. у.
Шпиль, -ля, м. 1) Холмъ, невысокая круглая гора. Кругла, мов шпиль, гора. Левиц. І. 197. Українські яри гайові між невисокими та крутими горами та шпилями. Левиц. І. 203. Ой вийду я на шпиль-гору, на лебедів крикну. Чуб. III. 137. 2) Част. м'яльници (Cм.). Вас. 159. Ум. шпилик, шпильо́к, шпилечок.
Нас спонсорують: