Допина́тися, -на́юся, -єшся, сов. в. допну́тися и доп'ясти́ся, -пну́ся, -не́шся, гл. 1) Дотягиваться, дотянуться до чего-либо. Пнеться, пнеться та й допнулось ручкою до квітки. 2) Домогаться, добиваться, добиться. Попоп'явшись добренько, свого можна таки доп'ястись.
Кантар, -ру, м. 1) Узда, недоуздокъ. Сивий коник, — кантарь на нем. 2) Родъ ручныхъ небольшихъ вѣсовъ. Ум. кантарок. Cм. канту́рь.
Карати, -ра́ю, -єш, гл. Наказывать, карать. Було тобі знати, як Байду карати: було Байді голову істяти. Доля карає і вельможного, і неможного. Мене, браття, милосердний Господь б'є й карає: хлібом і сіллю, скотиною і дитиною. Кого Бог кара на світі, то й вони карають. сло́вом карати. Корить, бранить. Він не б'є мене, не лає, він мене словом карає. на го́рлі кара́ти. Предавать смертной казни.
Лакувати, -ку́ю, -єш, гл. Лакировать.
Ма́цу́р, -ра, м. Котъ.
Олениця, -ці, ж. Самка оленя.
Поростаскувати, -кую, -єш, гл. Растащить (во множествѣ).
Трудність, -ности, ж. Трудность.
Хворяти, -ряю, -єш, гл. = хворіти. Після того хворяла вона днів зо три, чи й білш.
Цицечка, -ки, ж. Ум. отъ цицька.