Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бридуля
бридь
бридя
брижа
брижатий
бриженята
бриженятка
брижечка
брижик
брижитися
брижі
брижка
брижнастий
брижувати
брижуватий
бризка
бризкалка
бризкання
бризкати
бризкатися
бризкина
бризлелина
бризнути
бризнутися
бризь!
бризястий
брик!
брика
брикайло
бриканець
брикання
брикати
брикатися
брикливий
брикливість
брикнути
брикс
брикси
брику
брикун
брикуха
брикучий
брила
брилець
брилик
бриличок
брилів'є
брилка
брилкастий
брилочка
бриль
бриндза
бриндзити
бриндзя
бриндзяник
бриндзянка
бриндуватися
бриндуша
бриндюшки
бриніти
бринталик
бринтало
бринталь
бринчок
бринь!
бринькання
бринькати
бринькач
бринькнути
бринькотіти
бриньчати
бринявий
брись
брисько
брита
британ
британський
бритва
бритваль
бритвати
бритвочка
бритв'яний
брити
бритовка
бритовниця
бриця
брич
бричка
бришкання
бришкати
брівка
брівонька
брід
бріднявий
брідок
брідочок
бріх
бріхатий
бріхач
бріч
брова
бровань
бровар
броварія
броварний
броварник
броварниця
броварня
броварство
броварський
броварь
броварювати
броватий
бровеня
бровенятко
бровеняточко
бровина
бровиця
бровище
бровко
Знімати, -ма́ю, -єш, сов. в. зня́ти, зніму, -меш, гл. 1) Снимать, снять. І шапки не зняв, і руки не дав, не прощався зо мною. Мет. 67. Пішов коток на торжок, купив собі кожушок. Треба з кота зняти та дитині дати. Макс. (1849). 103. Із правої рученьки перстень зняв. Мет. 168. Зняли з нього головоньку. Мет. 77. Вернися, милий, з чужої сторононьки, зніми журбу з моєї головоньки. Чуб. V. 861. 2) Поднимать, поднять. Лучче мені, мати, важкий камінь зняти. Мет. 259. Зняв руки до Бога. Левиц. ПЙО. І. 263. До тебе очі я знімаю, небесний жителю і царю. К. Псал. 291. Филю зо дна моря знімає. АД. І. 192. 3)бучу. Поднять шумъ, крикъ. Зняла ж бучу Пилипиха, як визналась батькова подія. МВ. ІІ. 118. 4)го́лос, річ. Начинать, начать говорить. МВ. ІІ. 96. Знявши одна жінка зміж народу голос, каже. Єв. Л. XI. 27. 5)щот. Считать, сосчитать. Неможна з цього маку нікому щоту знімати. Чуб. І. 85.
Ікриця, -ці, ж. = ікра 1. Вх. Пч. II. 21.
Ковмо, -ма, с. Вязка конопли или льна.
Потопитися, -плю́ся, -пишся, гл. Утонуть. Розбила буря їх корабель і усі люде потопились. Рудч. Ск. II. 19. Ой брат сестру через море вів, сестра потопилась, брат переплив. Грин. III. 404.
Пшеничише, -ща, с. Нива, съ которой снята пшеница.
Ракляцький, -а, -е. Босяцкій. Харьк. у.
Ратище, -ща, с. Древко копья; копье. ЗОЮР. І. 293. Наважували на списи ратища. Стор. Да взяв на ратище ворота так, як от сніп святого хліба візьмеш. ЗОЮР. І. 4. А мій милий коня веде, на ратище підпірається. Грин. III. 593. Ув. ратюга.
Самогуди, -дів, м. Эпитетъ гуслей (въ сказкахъ): сами собой издающія звукъ. Найди мені гуслі-самогуди. Чуб. II. 39.
Самопіч, -печі, ж. Эпитетъ квашни въ сказкахъ: сама пекущая. Чуб. II. 38. Узяв діжу-самопіч. Чуб. II. 38.
Тернути, -ну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ терти. Тернуть.
Нас спонсорують: