Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бридуля
бридь
бридя
брижа
брижатий
бриженята
бриженятка
брижечка
брижик
брижитися
брижі
брижка
брижнастий
брижувати
брижуватий
бризка
бризкалка
бризкання
бризкати
бризкатися
бризкина
бризлелина
бризнути
бризнутися
бризь!
бризястий
брик!
брика
брикайло
бриканець
брикання
брикати
брикатися
брикливий
брикливість
брикнути
брикс
брикси
брику
брикун
брикуха
брикучий
брила
брилець
брилик
бриличок
брилів'є
брилка
брилкастий
брилочка
бриль
бриндза
бриндзити
бриндзя
бриндзяник
бриндзянка
бриндуватися
бриндуша
бриндюшки
бриніти
бринталик
бринтало
бринталь
бринчок
бринь!
бринькання
бринькати
бринькач
бринькнути
бринькотіти
бриньчати
бринявий
брись
брисько
брита
британ
британський
бритва
бритваль
бритвати
бритвочка
бритв'яний
брити
бритовка
бритовниця
бриця
брич
бричка
бришкання
бришкати
брівка
брівонька
брід
бріднявий
брідок
брідочок
бріх
бріхатий
бріхач
бріч
брова
бровань
бровар
броварія
броварний
броварник
броварниця
броварня
броварство
броварський
броварь
броварювати
броватий
бровеня
бровенятко
бровеняточко
бровина
бровиця
бровище
бровко
Дро́тик, -ка, м. Ум. отъ дріт. 2) Прутокъ чулочный. МВ. (1862. І. 40).
Костура, -ри, ж. Ножъ для убиванія животныхъ. Вх. Уг. 246. Ум. костурка.
Ми́ло II, нар. Мило, пріятно; любезно; хорошо. На тебе дивитися мило. Мет. Не бачила миленького, — і діло не мило. Мет. 83. Не там щастя, не там доля, де багаті люде — як злучаться по любови, то все мило буде. Чуб. V. 141. мило вітати. Любезно принимать. Чуб. III. 356. Ум. миленько. Миленько Ганна подивлялась на панянку. Св. Л. 39.
Моска́льство, -ва, с. 1) соб. отъ москаль. 2) Обрусѣлость. Українську натуру я добре знаю. Все се москальство лежить на їх, як на волу сідло. Левиц. І. 313.
На-послі́док, нар. Въ концѣ.
П'ятак, -ка, м. Монета пятикопеечная. Вторгувала, серденько, п'ятака. Шевч. Ум. п'ятачок.
Репиця, -ці, ж. Основаніе хвоста позвоночныхъ животныхъ. «На тобі, хортище-собачище, хвоста, да не кусай по жовтому, а кусай по білому». А хорт як укусив, так при самій репиці одкусив. Рудч. Ск. 16.
Спалахкотіти, -кочу, -тиш, гл. = спалахнути. Желех. Земля запалиться і згорить ціла, спалахкотить небо з сонцем, місяцем і звіздами. Гн. II. 79.
Сурмовий, -а, -е. Трубный. сурмова́ сопілка. Боевая труба. Козацькі коні голосно заржали, заголосили сурмові сопілки. К. МБ. II. 139.
Тандита, -ти, ж. 1) Толкучка, мѣсто продажи старыхъ вещей. Св. Л. 134. Я купив камизельку на тандиті. Шейк. 2) Старье, хламъ. Цюю тандиту вже пора б пороздаровувати вбогим. Шейк.
Нас спонсорують: