Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бридуля
бридь
бридя
брижа
брижатий
бриженята
бриженятка
брижечка
брижик
брижитися
брижі
брижка
брижнастий
брижувати
брижуватий
бризка
бризкалка
бризкання
бризкати
бризкатися
бризкина
бризлелина
бризнути
бризнутися
бризь!
бризястий
брик!
брика
брикайло
бриканець
брикання
брикати
брикатися
брикливий
брикливість
брикнути
брикс
брикси
брику
брикун
брикуха
брикучий
брила
брилець
брилик
бриличок
брилів'є
брилка
брилкастий
брилочка
бриль
бриндза
бриндзити
бриндзя
бриндзяник
бриндзянка
бриндуватися
бриндуша
бриндюшки
бриніти
бринталик
бринтало
бринталь
бринчок
бринь!
бринькання
бринькати
бринькач
бринькнути
бринькотіти
бриньчати
бринявий
брись
брисько
брита
британ
британський
бритва
бритваль
бритвати
бритвочка
бритв'яний
брити
бритовка
бритовниця
бриця
брич
бричка
бришкання
бришкати
брівка
брівонька
брід
бріднявий
брідок
брідочок
бріх
бріхатий
бріхач
бріч
брова
бровань
бровар
броварія
броварний
броварник
броварниця
броварня
броварство
броварський
броварь
броварювати
броватий
бровеня
бровенятко
бровеняточко
бровина
бровиця
бровище
бровко
Гірчишник, -ка, м. Горчичникъ.
Зашкалу́бити, -блю, -биш, гл. Сдѣлать щель, углубленіе.
Кізлик, -ка, м. Отгородка на чабанской арбѣ для топлива. Мнж. 182.
Крикнява, -ви, ж. Крикъ многихъ голосовъ. Там така крикнява, свиснява. Харьк. Левч. 62.
Мо́тлох, -ху, м. 1) Хламъ, тряпье, обломки, клочки. М'ясо розварилось на мотлох. Побив змія на мотлох. Мнж. 22. Сніп на мотлох побив. Черк. у. 2) Сбродъ, сволочь. Зоставайся ж із жидами та з мотлохом панським. К. Досв. 219. А то ж добре, що ти там на городі балакаєш із політницями, з усяким мотлохом? Левиц. І. 485.
Панянин, -на, м. = пан. Встрѣчено только во мн. ч. въ слѣд. пѣснѣ: Як поїдемо через селейко, скажут селяне: «їдут міщане». Як поїдемо через містейко; скажут міщане: «їдут паняне». Гол. II. 93.
Переламувати, -мую, -єш, сов. в. переломити, -млю, -миш, гл. Переламывать, переломить.
Підмила, -ли, ж. Илъ. Вх. Уг. 259.
Позбуджати, -джаю, -єш и позбуджувати, -джую, -єш, гл. Разбудить (многихъ).
Постерігати, -га́ю, -єш, сов. в. постерегти, -режу, -же́ш, гл. 1) Замѣчать, замѣтить. Петро й постеріг, хто се такий і почав придивлятись, що там за Бруховецький. К. ЧР. 261. Ми на йому нічого не постерегли, ніякого познаку. Н. Вол. у. Постеріг лопатки в горосі. Ном. № 4331. Постеріг старий, що він тяжко согрішив. Грин. II. 154. 2) Прослѣживать, прослѣдить. Я й стала постерегати: як він із хати, то й я до неї. Г. Барв. 109. Де то він ходить, ніколи з нами не буває в компанії, — треба його постерегти. Рудч. Ск. І. 78.
Нас спонсорують: