Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бридуля
бридь
бридя
брижа
брижатий
бриженята
бриженятка
брижечка
брижик
брижитися
брижі
брижка
брижнастий
брижувати
брижуватий
бризка
бризкалка
бризкання
бризкати
бризкатися
бризкина
бризлелина
бризнути
бризнутися
бризь!
бризястий
брик!
брика
брикайло
бриканець
брикання
брикати
брикатися
брикливий
брикливість
брикнути
брикс
брикси
брику
брикун
брикуха
брикучий
брила
брилець
брилик
бриличок
брилів'є
брилка
брилкастий
брилочка
бриль
бриндза
бриндзити
бриндзя
бриндзяник
бриндзянка
бриндуватися
бриндуша
бриндюшки
бриніти
бринталик
бринтало
бринталь
бринчок
бринь!
бринькання
бринькати
бринькач
бринькнути
бринькотіти
бриньчати
бринявий
брись
брисько
брита
британ
британський
бритва
бритваль
бритвати
бритвочка
бритв'яний
брити
бритовка
бритовниця
бриця
брич
бричка
бришкання
бришкати
брівка
брівонька
брід
бріднявий
брідок
брідочок
бріх
бріхатий
бріхач
бріч
брова
бровань
бровар
броварія
броварний
броварник
броварниця
броварня
броварство
броварський
броварь
броварювати
броватий
бровеня
бровенятко
бровеняточко
бровина
бровиця
бровище
бровко
Ганчірник, -ка, м. Тряпичникъ. Желех.
Дурни́й, -а, -е. 1) Глупый. Заткне тебе за шапище, за дурную головище. Чуб. ІІІ. 146. Хто дурнішний — чи пани, чи прості люде? — Пани сами по собі дурні, а ми сами сами по собі. Ном. № 13473. Лучче з розумним згубити, як з дурним знайти. Посл. Да дурна була дівчинонька, що так ісказала. Чуб. V. 7. дурни́й ро́зум. Глупость; глупая голова. Дурний свій розум проклинаю, що дався дурням одурить. Шевч. Ти, козаче молоденький, дурний розум у тобі. Мет. 15. з дурно́го ро́зуму. По глупости. дурне́ бала́ка. Глупости говорить. Зміев. у. дурне́ ко́лесо. Весенняя игра. Маркев. по дурно́му. Напрасно. 2) Бѣшеный (о собакѣ). Грин. ІІ. 20. Дурна собака наших собак покачала. Харьк. у. Ум. дурене́нький, дурне́сенький. Раденький, що дурненький. Ном.
Озимній, -я, -є. Относящійся къ озими. Озимні жнива. Н. Вол. у.
Опона, -ни, ж. Пологъ, занавѣсь. Панни заслонили опонами та килимами піч. Левиц. І. 188.
Позаколихувати, -хую, -єш, гл. = позаколисувати.
Пополювати, -люю, -єш, гл. Поохотиться.
Поприкидати 2, -да́ю, -єш, гл. То-же, что и прики́нути, но во множествѣ.
Рейвах, -ху, м. Суматоха, плачъ.
Тіло, -ла, с. 1) Тѣло. У поганому тілі погана душа. Ном. № 8509. узяти тіло. Пополнѣть. Отяглись (худі коні), узяли тіло, стали коні хоч куди. Мнж. 22. спасти з тіла. Похудѣть. 2) Трупъ. Коби тіло з хати взяли, я би оженився. Гол. II. 469. 3) боже тіло. Раст. a) Eriophorum latifolium L. Вх. Пч. І. 10. б) Stipa pennata. Лв. 102. 4) вовче тіло. Раст. Comarum palustre L. Ум. тілко, тільце, тілечко.
Тьопати, -паю, -єш, гл. 1) Шлепать (по грязи). 2) Ѣсть, уплетать. Наварила вона вечеряти, поставила; москаль так тьопає. Рудч. Ск. II. 165. І вечері ніколи не варили, усе обідню юшку тьопали. Г. Барв. 505.
Нас спонсорують: