Вдовіти, -ві́ю, -єш, гл. = удовіти.
Ґля́ґа́ти, -ґаю, -єш, гл. Створаживать молоко.
Ді́ти, -те́й, с. мн. отъ дитя. Дѣти. Діти! діти! Добре з вами в літі, а зімувати — горювати. Прийми, мила, хоч малії діти! — Ой не хочу я дітей приймати, будеш, милий, і сам годувати. З діте́й вихо́дити. Выходить изъ дѣтскаго возраста. Діла небагато в Насті: ще тоді вона з дітей виходила. Ум. Ді́тки, ді́тоньки, ді́точки. Твої дітоньки плачуть, їстоньки хочуть. Дітки, ще короткий час я з вами. Клопочуся, бідкаюся з ночі до ночі, ніколи гаразд і діточками втішатися.
Лози́на, -ни, ж. Стебель лозы. Берегом, бережиною загубив хустку під лозиною. Ум. лозинка, лози́ночка.
Невистачка, -ки, ж. Недостача. Як невистачка дров, то я йому дам хуру там, чи дві.
Поззивати, -ва́ю, -єш, гл. Созвать (о многихъ). Ой на то ж я вас усіх поззивав, щоб медом-вином усіх поштував.
Похода, -ди, ж. = похід 1. Ум. походонька.
Ріжок, -жка, м. 1) Ум. отъ ріг. От баранець і позбивав собі ріжки. Варила дружечка пиріжки, защіпувала їх в три ріжки. У місяця молодика гострі ріжки. Не варт, і ріжка табаки. 2) У горшечниковъ: воловій рогъ со вставленнымъ въ тонкій конецъ гусинымъ перомъ, наполненный краской, — употребляется для раскрашиванья посуди. 3) Каждый изъ концевъ вилъ. 4) Каждый изъ концевъ развѣтвленія мотовила. 5) мн. Названіе вола съ мало расходящимися въ стороны тонкими и прямыми рогами. 45) 6) мн. Родъ прически. Шляхтянки в дрібниці не заплітаються, а в ріжки. 7) мн. Сладкіе рожки (стручк. растеніе). Купував я дівці ріжки та горішки. 8) Спорынья. Як єсть в хлібі ріжки, будуть і пиріжки, а як уродить метлиця, то буде і хліб сниться. 9) Отростки при корнѣ камыша, употребляемые въ нищу. Ласощі доставмо з води.... спичаки, рогіз, ріжки. Ум. ріжечок.
Скорувати, -ру́ю, -єш, гл. — дерево. Снимать съ дерева кору.
Табівка, -ки, ж. Кожаная сумка, носимая черезъ плечо на ремнѣ.
