Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

байдачний
байдачник
байдачок
байде!
байдиґи
байдики
байдикування
байдикувати
байдрак
байдуже
байдужен
байдужечки
байдужий
байдужість
байдужки
байдужливий
байдужливо
байдужний
байдужно
байдур
байка
байкарь
байкий
байковий
байло
байлова
байловка
байлога
байлувати
баймуд
байовий
байор
байорисько
байорка
байоро
байорок
байрак
байрака
байраченько
байрачний
байрачок
байсаміна
байстер
байстрюк
байстрюченя
байстрючка
байстрючок
байстря
байтала
байтало
байталуватий
байцарка
байчар
бак
бакаїстий
бакай
бакалійний
бакалійник
бакалійниця
бакалія
бакаль
бакаляр
бакалярство
бакалярський
бакан
бакати
бакаюватий
баки
бакир 1
бакир 2
бакирь
баклаг
баклажан
баклажка
баклажок
бакло
бакомпарт
бакун
бакуновий
бакунт
бакунтовий
бакунчик
бакуняка
бакуняр
бакханалія
бакхичний
бакша
бал
бала
балабаєчка
балабайка
балабан
балабанка
балабанський
балабій
балаболька
балабон
балабонити
балабонка
балабончик
балабошити
балабула
балабурка
балабух
балабуха
балабушка
балабушок
балагула
балагульський
балаґувати
балай
балакайло
балаканка
балакання
балакати
балакатися
балаки
балакливий
балаклій
балакня
Відгожатися, -жаюся, -єшся, сов. в. відгодитися, -джуся, -дишся, гл. 1) Отлучаться, отлучиться. В иншого (москаля) є й гроші, купив би собі чого, та не взята річ: не можна йому відгодитися. Дісне кажу тобі: його немає в селі; він десь поїхав, одгодивсь на малий час. 2) Отплачивать, отплатить услугой за услугу, пригодиться въ бѣдѣ. Гонять вовки козу. Коза каже...: «Оборони!» Той.... узяв і вбив вовка. Коза йому сказала: «Я тобі одгоджуся в турецькій землі. Грин. II. 64.
Завискоті́ти, -кочу́, -ти́ш, гл. Завизжать, взвизгнуть. І з реготом завискотіла — і мов лихий її злизав. Греб. 358.
Замодлува́ти, -лу́ю, -єш и замодлюва́ти, -лю́ю, -єш, гл. У плотниковъ и столяровъ: примѣрить, пригнать, размѣрить. Прилуц. у.
Заніми́ти, -млю́, -ми́ш, гл. Сдѣлать нѣмымъ. а бода́й тя заніми́ло! (Камен. у.) — пожеланіе равносильное: типунъ тебѣ на языкъ!
Лагідний, -а, -е. Кроткій, мягкій, тихій, нѣжный. Щастя, що Господь йому послав за його добру лагідну вдачу. Г. Барв. 148., Ум. лагідненький.
Понуруватий, -а, -е. Смотрящій въ землю, повѣсившій голову, угрюмый. Н. Вол. у.
Приємний, -а, -е. Пріятный. Романюки приємні люде. Камен. у. Наче вітерець шелесне в листі, — така його була приємна й тиха мова. Г. Барв. 355.
Пусто нар. 1) Пусто. Що в тому титулі, коли пусто в шкатулі. Чуб. І. 283. Нѣтъ, не имѣется. Порядку пусто. 2) Напрасно. Пусто затрудилися, паночку. Вх. Зн. 58. 3)говорити. Говорить пустяки. Посіяв я пшениченьку рідко. — Говориш ти, козаченьку, пусто: зійде твоя пшениченька густо. Мет. 28. 4)іти, піти. а) По пустому пропадать, пропасть. На панщині робить, а свої дні дома й так, — ідуть пусто. Г. Барв. 98. б) Плохо вести себя, не заботиться ни о чемъ. А я було кажу: «Слухай, Грицю, як ти пусто йдеш, то й я пусто піду». Г. Барв. 284.
Старцівна, -ни, ж. Дочь нищаго.
Стуку! межд. = стук! Ой стуку-стуху, подай, серце, руку. Чуб. V. 53.