Булькати, -каю, -єш, гл. Булькать, издавать звукъ: «буль-буль», при вытеканіи, кипѣніи (жидкости). Ниво вщолоча та все булька: буль-буль-буль.
Воскобоїни, -їн, ж. мн. Вощина, остающаяся послѣ топленія воска. Я вже знаю віск і воскобоїни.
Гур-гур, меж. звукоподражаніе грохоту. Гур-гур-гур! щось страшно загуркотіло, (їдучи) по під вікнами й стихло. А тут грім помаленьку: гур-гур-гур. У М. Вовчка о разсыпавшихся бусахъ. Як ірвоне з себе коралі дорогі — геть одкинула, — тільки вони гур-гур, роскотилися.
Дзьо́ха, -хи, ж. О женщинѣ: вертушка? болтунья? Се вже мабуть тобі та дзьоха набрехала.
Зва́дка, -ки, ж. Ум. отъ звада.
Купцем нар. см. купець.
Отакечки нар. = оттакечки.
Підозренний, -а, -е. Заподозрѣнный, подозрительный, вызывающій подозрѣніе. Се вже я чув у самому городі Острозі від людей статечних, мовляв, віри годних і не підозренних.
Підсипання, -ня, с.
1) Подсыпаніе.
2) Подливаніе. Та не підсипай удруге борщу, — годі вже того підсипання, бо я й так наївся.
Тасінька, тасічка, -ки, ж. Ум. отъ тася.
