Виносити 1, -шу, -сиш, сов. в. винести, -несу, -сеш, гл.
1) Выносить. І утоплену Ганнусю на берег виносить. Де не просять, там києм виносять. О, щоб їх вихром винесло.
2) Вырывать, вырвать. Зайшов (чорт) ззаду, та шпичкою й виніс те око. Гледи, шоб вона (відьмина сорочка) печі не рознесла, — дай я спалю. Та пішли на город, викопали кабицю. Як запалили, так ту кабицю й винесло.
3) О денежномъ счетѣ: составлять, составить. Вам треба заплатить за поле.... 18 карб. 90 коп., та за город 5 карб. 10 к., до на рік винесе 24 карб.
Маце́нький, -а, -е. = мацінький. Маценьке горнятко.
Мла, мли, ж. Мгла.
Молоде́чий, -а, -е. = молодецький. по-молоде́чи. По молодецки. Та по-молодечи будеш Богу молитися, а не по-чернечи харамаркать.
Обростати, -та́ю, -єш, сов. в. обрости, -сту́, -сте́ш, гл. Обростать, обрости. Коло живої кости м'ясом мусить обрости.
Порозвеселятися, -ля́ємося, -єтеся, гл. Развеселиться (о многихъ). Бач, як наші старі порозвеселялися.
Пороздрочувати, -чую, -єш, гл. Раздразнить, раздражить (многихъ).
Ропнути, -ну, -неш, гл. Перднуть. Старість — не радість: що кашлянеш, то й ропнеш.
Смаркля, -ли, ж. Сопля.
Шмарколиз, -за, м. Подлизывающій свои сопли.