Вибивати, -ва́ю, -єш, сов. в. вибити, -б'ю, -єш, гл. 1) Выбивать, выбить, вышибать, вышибить. Клин клином вибивають. Ном. № 5848. Чого стоїш, моя доненько, чому не йдеш та додомоньку? Чи травиця ноги спутала, або роса очі вибила? Мет. 289. вибивати очі. Колоть глаза. Зараз і почне їй очі хлопцями вибивати. Мир. Пов. І. 119. Ой годі, мати, сим очі вибивати. Мет. 265. 2) Выбивать, выбить, изрывать, изрыть. Копитами землю вибиває. Рудч. Ск. II. 112. 3) Выбивать, выбить, побить. Господи милостивий, вибиймо її (пшеницю) градом. Грин. II. 147. Де не взявся вітер—вибив те просо. Рудч. Ск. II. 136. 4) Выколачивать, выколотить. Вибий оке добре килима дубцем. 5) Выжимать, выжать, выдавить. Нехай б'ють, — олії не виб'ють. Ном. № 3913. 6) Вытѣснять, витѣснить. Б'ються (шаблями). Наливайко вибиває Жовковського з хати. К. ЦН. 245, — у потилицю. Выгонять, выгнать, вытолкать въ шею. Іди, каже, брате, та й більше не приходь, бо як прийдеш, то в потилицю виб'ю. Рудч. Ск. II. 135. Козака нетягу за чуб брала, в потилицю з хати вибивала. ЗОЮР. І. 202. 7) Только сов. в. Побить, поколотить. Батько його вибив добре. Рудч. Ск. II. 107. Нагаєм вибив. ЗОЮР. І. 161. 8) Избивать, избить. Вибивали народ тисячами. Стор. І. 181. 9) Оттискивать, оттиснуть, вытиснуть, отпечатывать, отпечатать. Оце ви напишите, а другому дасте, щоб вибив книжку? ( Залюбовск.). 10) Выбивать, выбить, набить (выбойку). (Полотно) виб'є— спідницю пошиє, юпку... У вибійчаному й у свято ходила. Мир. ХРВ. 25. 11) Только несов. в. Выбивать, бить, стучать, хлопать. Барабани вибивали. Рудч. Чп. 91. Танцюють, кричать, у долоні вибивають. Грин. І. 184. 12) вибивати тропака. Откалывать трепака. Стор. МПр. 52. 13) О перепелѣ: пѣть. Перепел вибива. Мнж. 172. 14) — з сили. Приводить, привести въ изнеможеніе. І навприсядки пускався й колесом крутився, поки дружку вибив з сили, а сам не втомився. Мкр. Н. 30.

Дев'яти́ни, -ти́н, ж. мн. Поминки по умершемъ въ 9-й день послѣ его смерти. Мил. 171.

До́нін, -на, -не. Принадлежащій дочери.

Знайомість, -мости, ж. Знакомство. Чуб. І. 255.

Кабанувати, -ну́ю, -єш, гл. Валяться, лежать подобно кабану. Не хочеться мені уставать, — щось я утомився, — так би й кабанував цілісінький день. Аѳан. Чужб., Восп. о Шевч. 19.

Му́рга, -ги, ж. Мѣра поверхности: три морга. Кіевск. у.

Нагалу́нитися, -нюся, -нишся, гл. Напиться (пьянымъ). Нагалунивсь так, що ні тітка, ні мамка не пізна. Екатер. г. Слов. Д. Эварн.

Низати, нижу, -жеш, гл. 1) Низать, нанизывать. Низала, низала намисто, та нанизала тільки один разочок, а он ще скільки не низаного. 2) очима низати. Провожать взглядами, разсматривать, пронизывая глазами. Ти мені сорому наробила... Тепер мене парубоцтво очима буде низать і вдовш і впоперек; просвітку мені не буде. Г. Барв. 105.

Обставати, -стаю́, -єш, сов. в. обстати, -стану, -неш, гл. 1) Становиться, стать вокругъ, обступить. Сто тисяч турків і татар обстало окопи лядські, мов дітвора дучку. КЦН. 208. 2) Заступаться, заступиться за кого, стать за кого, защищать, защитить. Старшина обстане за ним. Могил. у. 3) Остаться. Тверда зіма впала, постіль непрана обстала. Гол. IV. 406.

Тонко нар. Тонко. Де тонко, там і рветься. Ном. № 2139. Ум. тоненько, тонесенько, тонічко. Шейк. Та пряди кужель тонесенько. Чуб. V. 917.