Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

безвістний
безвістно
безвість
безвітря
безвічний
безвічно
безвладний
безвладність
безводній
безволосий
безвтішний
безвусий
безвухий
безгласний
безглуздий
безглуздіти
безглуздя
безгодівля
безголовий
безголов'я
безголосий
безгоміння
безгривий
безгрішний
безгрішшя
безгрошев'я
безгубий
безгузий
безґрунтий
безґрунтовний
безґрунтовно
безденний
бездзвінний
бездзвінно
бездиханний
безділля I
безділля II
бездільний I
бездільний II
бездільник
бездільність
бездітний
бездітник
бездітниця
бездітність
бездіяльний
бездоганний
бездоганність
бездоганно
бездолець
бездолля
бездольний
бездольник
бездольниця
бездольність
бездомок
бездонний
бездоріжжя
бездрик
бездровня
бездров'я
бездухий
бездушний
беземстний
безецний
безецник
безецність
безецно
безжалісливий
безжалісний
безживний
безживність
безжурний
безжурно
беззаконний
беззаконник
беззаконно
беззаконня
беззаконство
беззахистний
беззащитний
беззбройний
безздоровний
безздоров'я
безземельний
безземельник
беззубий
безименка
без'їжжя
безкарний
безкарність
безкарно
безкебетний
безкебеття
безклепкий
безклопотний
безклопоття
безклубий
безколірний
безконечне
безконечний
безконечник
безконечниця
безконешний
безконешник
безконешниця
безкоровайний
безкоровайчук
безкосий
безкостий
безкраій
безкрайний
безкрайність
безкрилий
безкритичний
безкритичність
безлад
безладдя
безладний
безладній
Вичесати Cм. вичісувати.
Завіякуватий, -а, -е. Разгульный. Один завіякуватий чоловік та піячив у шинку. Грин. ІІ. 171.
Залу́пати, -паю, -єш, гл. Захлопать (глазами).
Зблука́тися, -ка́юся, -єшся, гл. Заблудиться. Я зблукалась у житі як у лісі. Г. Барв. 353.
Ля́шенько, -ка, м. Ум. отъ лях.
Нагого́шитися, -шуся, -шишся, гл. Нахохлиться, надуться. Чого сидиш да напизилася, чого сидиш — нагогошилася? Рк. Макс.
Німчик 2, -ка, м. Ум. отъ німець.
Подолежуватися, -жуємося, -єтеся, гл. Долежаться (о многихъ). Подолежувалися, що вже сонечко під обід підбилося. Харьк.
Самотяж нар. = самотужки.
Спускатися, -каюся, -єшся, сов. в. спуститися, спущуся, -стишся, гл. 1) Спускаться, спуститься, опускаться, опуститься, понизиться. Скілько не літати, треба вниз спуститись. Н. п. Отам за лісом дощик спустився. Лебед. у. 2) Кататься на салазкахъ съ горки. Спускаються дівчата; спускалися із гори. Чуб. V. 98. 3)на кого. Полагаться, положиться, довѣриться кому. К. ЦН. 270. Не спускайся, Грицю, на дурницю. Чуб. І. 250. У сьому дражливому ділі спустилась на мене. К. ХП. 17. 4) Спускаться, случаться, случиться (о животныхъ). Барани спускаються з вівцями. О. 1862. V. Кух. 34.
Нас спонсорують: